Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випшоно
вип'ясти
вир
вираз
виразка
виразний
виразність
виразно
виразок
вирай
виралити
виратовувати
вираховувати
вирачкувати
вирачкуватися
вирва
вирвання
вирвати
вирвихвіcт
вирган
вирезуб
виректи
вирецептувати
виречи
виривати I
виривати II
вириватися
виригання
виригати
вирикувати
виринати
вирипати
вирискатися
вирити 1
вирити 2
вирихтувати
виріб
вирівнювати
вирівнюватися
вирід
вирідний
виріжок
вирізати
вирізка
вирізнити
вирізняти
вирізнятися
вирізування
вирізувати
вирізуватися
вирій
вирікати
вирікатися
виріст
вирлатий
вирлач
вирло
вирлоокий
вирнути
виробити
виробка
виробління
вироблювати
виробляння
виробляти
вироблятися
вироб'яки
виродитися
виродок
вирозуміти
вирозумітися
вироїтися
вирок
виростати
виросток
вирощати
вироюватися
вирубати
вирубувати
вируговувати
виручати
вирушити
вирядити
вирядка
виряжати
виряжатися
вирятовувати
вирятуватися
вирячити
вирячкуватий
вирячувати
виса
висаджувати
висадок
висажувати
висапати
висапатися
висапувати
висварити
висваритися
висватати
висватувати
висвиснути
висвистати
висвистувати
висвищака
висвідчати
висвідчення
висвітити
висвічувати
висвічуватися
висвободити
висвятити
висвячення
висвячувати
висвячуватися
виселити
виселяти
виселятися
висерка
Вирихтувати, -тую, -єш, гл. Направить, навести, нацѣлить.
За́молоду нар. Въ молодости. Вони замолоду услужали людім, а тепер, звісно, постаріли, немочні тепер стали. Екатер. у. Чи ти хочеш замолоду м'ясо їсти, чи на старість кістки гризти? Рудч. Ск. І. 162. Не дав їм Бог замолоду діток. Г. Барв. 188.
Натроюдити, -джу, -диш, гл. Наговорить неправды или съ цѣлью настроить извѣстнымъ образомъ. Вона йому натроюдила шо знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Cм. натруюдити.
Натуркування, -ня, с. Наущенія, наговоры.
Попідводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и підвести, но во множествѣ. Вона її (піч) попідводила, помастила, опрятала. Чуб. II. 67.
Прислуга, -ги, ж. Услуга.
Прохолонути Cм. прохолоняти.
Спуск, -ку, м. Случка животныхъ. О. 1862. V. Кух. 32.
Тропа, -пи, ж. Стезя, путь, направленіе слѣдовъ. Тропа моя по всьому світу. Г. Барв. 179. Пішов собі чоловік шию тропою, що росказала жінка. Мир. ХРВ. 12. Тропою вашою йшов я. Черк. у. вхопити тропи, набігти тропи. Найти дорогу, попасть на дорогу, сообразить, смекнуть. Як би мені вхопити тієї тропи, де щастя. Г. Барв. 411. Не вхопила тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. Пливу по широкому морю, як човен без весельця і не набіжу тропи. Г. Барв. 300. у тропі, тропою. Слѣдомъ. Повернувся незабаром, а за їм у тропі лікарь прибіг. МВ. (О. 1862. І. 102). Ми їхали у тропі за тобою. Сторож тропою за ним, та й бачив, що бочонок схований був у погребі. Екатер. у. Ум. тро́пка. Мет. 293.
Учикрижити, -жу, -жиш, гл. Обрѣзать; отрѣзать.
Нас спонсорують: