Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випшоно
вип'ясти
вир
вираз
виразка
виразний
виразність
виразно
виразок
вирай
виралити
виратовувати
вираховувати
вирачкувати
вирачкуватися
вирва
вирвання
вирвати
вирвихвіcт
вирган
вирезуб
виректи
вирецептувати
виречи
виривати I
виривати II
вириватися
виригання
виригати
вирикувати
виринати
вирипати
вирискатися
вирити 1
вирити 2
вирихтувати
виріб
вирівнювати
вирівнюватися
вирід
вирідний
виріжок
вирізати
вирізка
вирізнити
вирізняти
вирізнятися
вирізування
вирізувати
вирізуватися
вирій
вирікати
вирікатися
виріст
вирлатий
вирлач
вирло
вирлоокий
вирнути
виробити
виробка
виробління
вироблювати
виробляння
виробляти
вироблятися
вироб'яки
виродитися
виродок
вирозуміти
вирозумітися
вироїтися
вирок
виростати
виросток
вирощати
вироюватися
вирубати
вирубувати
вируговувати
виручати
вирушити
вирядити
вирядка
виряжати
виряжатися
вирятовувати
вирятуватися
вирячити
вирячкуватий
вирячувати
виса
висаджувати
висадок
висажувати
висапати
висапатися
висапувати
висварити
висваритися
висватати
висватувати
висвиснути
висвистати
висвистувати
висвищака
висвідчати
висвідчення
висвітити
висвічувати
висвічуватися
висвободити
висвятити
висвячення
висвячувати
висвячуватися
виселити
виселяти
виселятися
висерка
Кращішати, -шаю, -єш, гл. = кращати.  
Ми́рта, -ти, ж. Миртъ. Коло тераси цвітуть померанці, мирти. Левиц. І.
Напеле́хати, -ха́ю, -єш, гл. Нарвать, набрать много. Дивись, напелехала цілу запаску яблук. Напелехала повну тарілку вишень. Левиц. Пов. 216.
Наспочиватися, -ваюся, -єшся, гл. Вдоволь отдохнуть.
Помертися, мру́ся, мрешся, гл. = померти. Да як же моя головонька помреться, до тогді тобі все гуляння минеться. Чуб. V. 517.
Попочок, -чка, м. Ум. отъ піп.
Протавати, -таю, -єш, сов. в. протанути, -ну, -неш, гл. Протаивать, протаять. То там, то тут протає. Н. Вол. у.
Товкмачити, -чу, -чиш, гл. 1) Утаптывать, плотно укладывать. Шейк. 2) Бить, колотить. 3) Толковать, твердить одно и тоже. Я вже тобі тричи і оце четвертий раз пишу, що я се літо не вирвуся з Петербургу, що не прибуду додому, чи до тебе. А ти мені що раз товкмачиш, що «я тебе жду», що «чи будеш ти, чи ні». Шевч. (О. 1862. VI. 17).
Трояко нар. = трояково.
Удавити, -влю, -виш, гл. 1) Удавить, задушить, задавить. Щоб тебе вдушило, та вдавило. Ном. № 37 78. Не вмер Данило — болячка вдавила. Ном. № 8044. 2) Вдавить. Чому мене не сховаєш оттут серед лину?... У землю не вдавиш. Шевч. 95.
Нас спонсорують: