Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вергти
вергун
вере
веребей
вереб'ячий
верев'яний
вереди
вередити
вередитися
вередій
вередійка
вередливий
вередливо
вередник
вередниця
вередовний
вереду
вередування
вередувати
вередун
вередуха
верезати
веремій
верем'я
веренва
вереня
верес
вересень
вереск
вересклеп
верескливий
верескотня
верескотнява
верескун
верескуха
вереснути
верета
веретенечко
веретенитися
веретенний
веретенниця
веретено
веретенце
веретина
веретиння
веретище
веретільник
веретільниця
веретінник
веретінце
веретка
верето
вереття
веретяний
веречи
верещака
верещання
верещати
верея
вержет
верзиця
верзікати
верзіння
верзти
верзтися
верзувати
верзун
верзякання
верзякати
веризуб
верівчаний
верінка
веріс
верія
верклюг
верлань
верлатий
верло
верміян
вернець
вернивода
верниголова
вернигора
вернидуб
вернина
вернисонце
вернути
версадло
версовик
верста
верстак
верстат
верстати
верства
верствак
верстовий
версть
вертання
вертати
вертатися
вертеп
вертепа
вертепний
вертиголов
вертигузка
вертипорох
вертіж
вертій
вертіння
вертіти
вертітися
верткий
вертливий
вертлик
вертлюг
вертун
вертунець
верть
вертьог
вертьога
Гателити, -лю, -лиш, гл. Съ жадностью ѣсть, пожирать. А убогий ще й голодний.... як припався гателити. Рудая. І. 30.
Доки́дати 1, -даю, -єш, гл. Добросать.
Молодикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Жить холостымъ. Грицько, молодикуючи, був собі ввічливий, моторний, жартовливий з усіма. Г. Барв. 463.
Непроторений, -а, -е. = неприторений. Непроторені дурні. МВ. (КС. 1902. X. 153). Непроторений злодій. Ном. № 11062.
Окаянець, -нця, м. Окаянный человѣкъ. Ум. окая́нчик. Майданчики — окаянчики, не вмієте хліба з поля їсти. Мет. 466.
Пасмо, -ма, с. 1) Пасмо, мѣра нитокъ: 30 нитокъ. Вас. 202, 190. Чуб. VII. 408. Я колись п'ять пасом валу однесла, — він, спасибі йому, не погордував, узяв. Кв. 2) Прядь. Коси вилізли з під хустки і теліпались пасмами. Левиц. І. 80. 3) Гряда. Пасмо гір. 4) Годовой слой древесины. Вх. Лем. 447.
Перетісувати, -сую, -єш, сов. в. перетеса́ти, -шу́, -шеш, гл. Перетесывать, перетесать вновь или иначе.
Покипіти, -плю́, -пи́ш, гл. 1) Покипѣть нѣкоторое время. Хай ще трохи покипить борщ. Васильк. у. 2) Свариться (во множествѣ). Чаєнята покипіли в каші. Рудч. Чп. 90. 2) О хлѣбахъ на корню: засохнуть отъ сильной жары. Вівси так і покипіли. Зміев. у.
Понащулювати, -люю, -єш, гл. Насторожить (во множествѣ). Коні понащулювали вуха.
Стогній, -нія, м. Постоянно стонущій человѣкъ. Рк. Левиц.
Нас спонсорують: