Дуб, -ба, м. 1) Раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Вас. 150. Описаніе ея: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. І. 43 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. Cм. дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. Ив. 48. 5) зеле́ний дуб. Родъ дѣтской игры. Ив. 68. 6) висо́кий дуб. Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. 7) горю́-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба. 8) ду́ба да́ти. Умереть. дав йому́ ду́ба. Убилъ его. 9) ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. Камен. у. б) — ста́ти. Остолбенѣть. Cм. дубала, дубора. 10) по сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Сніп. 102. Ув. дуби́ще. Чуб. V. 1169.

Запле́нтатися, -таюся, -єшся, гл. Забресть.  

Куцик, -ка, м. 1) У древорубовъ-гуцуловъ при распилкѣ дерева на части — болѣе короткіе куски ствола. Шух. І. 177. 2) Короткая куртка. Вх. Зн. 31. Cм. куцина. 3) Пони, лошадь малорослой породы. Желех.

Махи́на, -ни и махи́ня, -ні, ж. Громадина, громада. У нас на хуторі навдивовижу віл: здоровенна махина. Стор. II. 41. Церква чимала махиня. Св. Л. 25.

Пічкурня, -ні, ж. Отдѣленіе въ сахарномъ заводѣ, гдѣ производится топка. Н. Вол. у.

Позамуровувати, -вую, -єш, гл. 1) Задѣлать камнемъ, кирпичемъ (во множествѣ). Де були вікна, — позамуровував. 2) Засыпать снѣгомъ; покрыть окна слоемъ снѣга и льда. Мир. ХРВ. 57. Мороз вікна позамуровував. Сим. 232. Деякі хати зовсім позаносило, позамуровувало. Мир. Пов. І. 112.

Пошкарубіти, -бію, -єш, гл. Покорявѣть, покрыться сверху корой.

Ростирхати, -хаю, -єш, гл. Раздергать, разбросать. Ростирхав солому. Вх. Зн. 69.

Сивий, -а, -е. 1) Сѣдой. Сивий дід. 2) Сѣрый. Раз приїде сивим конем, у другий — вороним. ЗОЮР. І. 97. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім як везе. Посл. Сива шапка. Чуб. VII. 414. Гол. Од. 18. Брови чорні, очі сиві. Грин. III. 241. 3) Сизый. Ходить голуб сивий-волохатий. Мет. 10. Вилинула б з-під калини, як сива зозуля. Чуб. V. 51. Туманець сивий. Грин. III. 398. Ум. сивенький, сивесенький. Дідусь сивесенький рида. Шевч. Ой ти, мій милесенький, голубе сивесенький. Чуб. V. 257.

Слідком нар. Слѣдомъ, вслѣдъ. За ним слідком іде. Рудч. Ск. II. 84.