Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотя
воркувати
воркун
воробень
воробець
воробиця
воробня
воробок
воробчиха
вороб'я
вороб'ячка
ворог
ворогування
ворогувати
ворож
ворожбит
ворожбитенко
ворожбитівна
ворожбитка
ворожбитство
ворожечка
ворожий
ворожиль
ворожиля
ворожити
ворожіння
ворожка
ворожнета
ворожнеча
вороза
ворозький
ворок
ворон
ворон 2
ворона
вороненький
вороненя
воронець
вороний
воронка
вороння
воронняччя
вороньок
вороня
вороняка
воронячий
воропай
ворота
воротарь
воротати
воротило
воротник
воротниця
воротній
вороття
ворох
ворохібини
ворохібник
ворохібництво
ворохібня
ворохобити
ворочання
ворочати
ворочатися
ворочок
ворситися
ворухливий
ворухнути
ворухнутися
ворушило
ворушити
ворушитися
ворушливий
ворушня
ворчати
вор'я
восени
восет
восика
воскобійник
воскобійниця
воскобійня
воскобоїна
воскобоїни
восковий
воскрес
воскресати
воскресення
воскресити
воскреснути
воскрешати
воскувати
воспитати
воспитатися
в-останнє
восьмака
восьмерик
восьмерня
восьмеро
восьмерувати
восьмий
восьмуха
вохкий
вохкість
вохко
вохра
вочі
вочко
вош
воша
вошивий
вошковий
вошкопруд
вошкопрудка
вошопруд
вошопрудка
воща
вощаний
вощечок
вощина
Вилиняти, -няю, -єш, гл. Облинять; отлиняться. Нехай цей кінь три роси обіб'є, вилиняє. Рудч. Ск. II. 72.
Католичка, -ки, ж. = кателичка. Чом матір не вбили, ту прокляту католичку, що вас породила? Шевч. 199.
Майови́й, майовний, -а, -е. Майскій. Дощику майового ждали. О. 1861. III. 14.
Мантя́р, -ра, м. Обманщикъ, мошенникъ. Вх. Зн. 35.
Мо́лод, -ду, м. Молодость. Только въ выраж. з первого молоду. Въ ранней молодости. Старий мій ще з первого молоду та був такий, що як скаже слово, або два, то так уже й буде. Харьк. г.
Накрапа́йчик, -ка Названіе дождя. Ой, дощичку, накрапайчику, накрапай! Ном. № 13389.
Повідходити, -димо, -дите, гл. Отойти (во множествѣ).
Попереманювати, -нюю, -єш, гл. Переманить (многихъ).
Стріль, -ре́лю, м. = стріл. Чи стріль на тебе полетить, чи ніж блискучий в серце вп'ється. Мкр. Г. 24. 2) стріль-вода. Быстрая вода.
Харч, -чу, м. и -чі, ж. Харчи, съѣстные припасы, кормъ. Наймися, наймитку, у мене, а я у попа — для луччої харчі. Ном. № 10336. Гей вже наші, наші сіромахи. без харчів помарніли. Грин. ІІІ. 595. на бо́жій харчі бути, рости. Быть вскормленнымъ, воспитаннымъ въ чужой семьѣ. А сотник був собі багатий, то в його, знаєте, росло на Божій харчі, за дитину, чиєсь байстря. Шевч. 492.
Нас спонсорують: