Волохатість, -тости, ж. Мохнатость, косматость.
Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. 2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Ум. загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець.
Кебітний, -а, -е. = кебетливий и кебетний.
Мі́зок, -вку, м. Мозгъ. Курячий же в тебе, пане Петре, мізок. Любить її, наче кошеним мізком нагодувала його.
Огород, -да, м. Огородъ. Високії огороди, — капуста не родить. Ум. огоро́дець. Cм. горо́д.
Пробелькотати, -чу́, -чеш, пробелькоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Пробормотать, пролепетать. Еге, — пробелькотіли гайдамаки, низенько вклонившись.
Розбенкетуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Разгуляться, давать пиры.
Трактиїрничка, -ки, ж. Трактирщица, жена трактирщика.
Уїстися Cм. уїдатися.
Учепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. 2) — за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стар. Як реп'ях той. учепиться за латані поли. Хоть же я, молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Учепився, як гріх села. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться.