Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірність
вірно
вірнянка
віронька
вірувати
вірутний
вірутник
вірутно
вірую
вірчий лист
вірш
вірша
віршний
віршник
віршовий
віршомаз
віршувальник
віршувальниця
віршувати
вірьовка
вір'я
вір'ян
вісень
вісім
вісімдесят
вісімдесятий
вісімка
вісімнадцятий
вісімнадцятка
вісімнадцять
віск
віскривець
віскривий
віскряк
віслюк
вісний
вісник
вісняк
віспа
віспарь
вістка
вістовець
вістовик
вістовниця
вістонька
вісточка
вістря
вість
вісь
вісько
вісьмака
вісьмерик
вісьмина
вісьта!
вісьтак
віта
вітання
вітати
вітер
вітериця
вітерник
вітистий
вітка
вітки
віткіль
вітлатий
вітонька
вітренько
вітрець
вітречко
вітрик
вітрило
вітрильний
вітрити
вітритися
вітриця
вітрів
вітровий
вітровина
вітрогон
вітрогонити
вітрогонка
вітролетень
вітролом
вітруватий
вітрюга
вітряк
вітряний
вітряниця
вітрянка
вітряно
вітряхнути
вітрячок
вітти
віттіль
віттіля
віття
вітцевий
вітцівський
вітцівщина
вітчим
віть за віть оддати
віха
віхало
віхола
віхоть
віхтелити
віхтолиця
віче
вічистий
вічі
вічко
віч-на-віч
вічний
вічність
вічно
вічовий
вічок
вішало
вішальник
Дола́зити, -ла́жу, -зиш, сов. в. долі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Долазить, долѣзть. 2) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. От і долізла до якогось писарчука у тяжиновому халатику. Кв. Як хан долізе до Криму. Ном. № 5635.
Дохова́ти, -ва́ю, -єш, гл. Сохранить, сберечь.
Жура́вчик, -ка, м. Ум. отъ журав.
Напу́житися Cм. налужуватися.
Невчасний, -а, -е. Несвоевременный.
Плавкий, -а́, -е́ 1) Хорошо плавающій. 2) Плавный. 3) Ровный, гладкій, скользкій. У панів усе плавке за що не візьмешся: чи стіл, чи ослінчик, — таке все плавке, гладеньке.шлях. Ровная, гладкая санная дорога. Полт. г. плавкі сани. Сани легкія на ходу. Черк. у.
Поздиратися, -ра́юся, -єшся, гл. Содраться.
Прилещатися, -щаюся, -єшся, сов. в. прилести́тися, -щуся, -стишся, гл. Подольщаться, подольститься. От вона до його прилестилась та й питається раз у його: « Чи єсть, каже, на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?» ЗОЮР. II. 28.
Цюцько, -ка, м. Щенокъ. Не всякому цюцькові про те знати. Полт. у.
Часом нар. 1) Иногда, порой. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. 2) Въ случаѣ. Часом моєї смерти, щоб ви знали, кого царювать поставить. ЗОЮР. І. 174. Случайно, случается. На руках понесуть тебе, щоб не вдарився часом об камінь. Єв. Мт. IV. 6. Так уже йому годить: щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся. Рудч. Ск. І. 11. а він не прийде до нас часом? А быть можетъ и онъ къ намъ придетъ? а сам би він не зробив часом? Быть можетъ онъ самъ сдѣлалъ бы?
Нас спонсорують: