Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірність
вірно
вірнянка
віронька
вірувати
вірутний
вірутник
вірутно
вірую
вірчий лист
вірш
вірша
віршний
віршник
віршовий
віршомаз
віршувальник
віршувальниця
віршувати
вірьовка
вір'я
вір'ян
вісень
вісім
вісімдесят
вісімдесятий
вісімка
вісімнадцятий
вісімнадцятка
вісімнадцять
віск
віскривець
віскривий
віскряк
віслюк
вісний
вісник
вісняк
віспа
віспарь
вістка
вістовець
вістовик
вістовниця
вістонька
вісточка
вістря
вість
вісь
вісько
вісьмака
вісьмерик
вісьмина
вісьта!
вісьтак
віта
вітання
вітати
вітер
вітериця
вітерник
вітистий
вітка
вітки
віткіль
вітлатий
вітонька
вітренько
вітрець
вітречко
вітрик
вітрило
вітрильний
вітрити
вітритися
вітриця
вітрів
вітровий
вітровина
вітрогон
вітрогонити
вітрогонка
вітролетень
вітролом
вітруватий
вітрюга
вітряк
вітряний
вітряниця
вітрянка
вітряно
вітряхнути
вітрячок
вітти
віттіль
віттіля
віття
вітцевий
вітцівський
вітцівщина
вітчим
віть за віть оддати
віха
віхало
віхола
віхоть
віхтелити
віхтолиця
віче
вічистий
вічі
вічко
віч-на-віч
вічний
вічність
вічно
вічовий
вічок
вішало
вішальник
Виктувати, -тую, -єш, гл. Харчевать, кормить, угощать. Виктує свої гості. Гол. ІV.
Володарь, -ря, м. Владѣтель, владѣлецъ.
Грома́діння, -ня, с. Сгребаніе (травы, скошеннаго хлѣба), разгребаніе (горящихъ углей въ печи). Косовиця. Тут уже й Мотрі робота — громадіння. Мир. ХРВ. 125.
Гуз, -за, м. = Гудзь. КС. 1893. ѴІІ. 447. Ум. Гузик.
Ду́бельт, -та, м. Бекасъ, дупель Scoloрах major. Вх. Пч. II. 14.
Забовваніти, -ні́ю, -єш, гл. Завиднѣться вдали. Де-де забованіли і люде. Мир. ХРВ. 141.
Планитуватий, -а, -е. Свѣдущій во вліяніи планетъ на погоду и пр. То такі планитуваті є, що воно по планетах знає, коли на що сіяти. Ном. № 281.
Погуторити, -рю, -риш, гл. Поговорить, поболтать. Ідіть, тітко, посидимо, погуторимо. Мир. Пов. І. 140.
Садно, -на, с. Ссадина, рана, натертая сѣдломъ или сѣдолкой у лошади. Вх. Зн. 61. Та й мухи посипались на садно: треба чимось рятувати. Харьк. г.
Усунути, -ся. Cм. усувати, -ся.
Нас спонсорують: