Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірність
вірно
вірнянка
віронька
вірувати
вірутний
вірутник
вірутно
вірую
вірчий лист
вірш
вірша
віршний
віршник
віршовий
віршомаз
віршувальник
віршувальниця
віршувати
вірьовка
вір'я
вір'ян
вісень
вісім
вісімдесят
вісімдесятий
вісімка
вісімнадцятий
вісімнадцятка
вісімнадцять
віск
віскривець
віскривий
віскряк
віслюк
вісний
вісник
вісняк
віспа
віспарь
вістка
вістовець
вістовик
вістовниця
вістонька
вісточка
вістря
вість
вісь
вісько
вісьмака
вісьмерик
вісьмина
вісьта!
вісьтак
віта
вітання
вітати
вітер
вітериця
вітерник
вітистий
вітка
вітки
віткіль
вітлатий
вітонька
вітренько
вітрець
вітречко
вітрик
вітрило
вітрильний
вітрити
вітритися
вітриця
вітрів
вітровий
вітровина
вітрогон
вітрогонити
вітрогонка
вітролетень
вітролом
вітруватий
вітрюга
вітряк
вітряний
вітряниця
вітрянка
вітряно
вітряхнути
вітрячок
вітти
віттіль
віттіля
віття
вітцевий
вітцівський
вітцівщина
вітчим
віть за віть оддати
віха
віхало
віхола
віхоть
віхтелити
віхтолиця
віче
вічистий
вічі
вічко
віч-на-віч
вічний
вічність
вічно
вічовий
вічок
вішало
вішальник
Квапитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Спѣшить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Ном. № 2603. Не квапся поперед батька в пекло. Ном. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84). 2) Стремиться. Мирських забавок, до которих молода душа його, не згірш, як і в инших людей, квапилась. К. Г. Кв. XII. Хлоп'ята вже квапляться чумакувати. Г. Барв. 11. 3) Льститься, зариться. Ти не квапся на мою дочку, бо вона не твоя: ти безштанько, наймит, а вона хазяйського роду. Каневск. у.
Кіпніти, -ні́ю, -єш, гл. Таять. Желех.
Ма́тінчин, -на, -не. Матушкинъ.
Нароста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нарости, -ту, -те́ш, гл. Наростать, нарости. Стрижи пана, як вівцю, — на йому шерсть наросте. Ном. № 1234. сало наростає. Отлагается жиръ.
Озирк, -ку, м. Взглядъ, взглядъ вокругъ. Встрѣчено только у Щоголева: Сумно ти дивилась на високі гори, ходники чинару, лаври й сікомори. В озирку твоєму бачилось жадання жити і любити. Щог. Сл. 6.
Підставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. підставити, -влю, -виш, гл. 1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Чуб. V. 915. Уже тепер годі за вас підставляти шию. МВ. І. 138. 2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну. Товар у кого захоріє, — уже він свій підставить. Г. Барв. 137.
Роз'ятрюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роз'ятритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Растравляться, растравиться. Рана роз'ятрилась. 2) Воспламеняться, воспламениться, возбудиться. Почувши хміль, хлопці роз'ятрились — тільки б гуляти. Св. Л. 188.
Скидати, -да́ю, -єш, сов. в. скинути, -ну, -неш, гл. 1) Сбрасывать, сбросить внизъ, сваливать, свалить. Шо то впало? — То я з столу ложку скинула. Черниг. у. Добич із коней скидайте. ЗОЮР. І. 32. 2) Вскидывать, вскинуть на верхъ. Убю та й на вишку скину. Ном. № 3649. Скинув рушницю на плече. Мир. ХРВ. 81. 3) Снимать, снять. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. ЗОЮР. І. 36. Почав скидати шапку. Рудч. Ск. І. 129. 4) Только с в. Выпить (водки). Скинув чарку-другу. Мир. Пов. II. 63. І по третій скинули на шлунок. Мкр. Н. 37. 5) Смѣнять, смѣнить, отставлять, отставить отъ должности. Скиньмо голову, люде добрі. Левиц. Пов. 185. 6)горща. Ставить, поставить родъ сухой банки на животъ. 7) скида́ти на ко́го. Быть похожимь. Обличчям він дуже скида на вас. О. 1862. IX. 61. 8)руко́ю на ко́го, що. Показывать, показать. ЗОЮР. І. 310. 9)о́ком, очима. Бросать, бросить взглядъ, взглянуть. Г. Барв. 215. Скину на неї оком, то вона як жар почервоніє. Стор. МПр. 33.
Спроста нар. Спроста. Г. Барв. 326. Уже ж то не спроста в його такий жупан. Греб. 390.
Сужений, -ного, м. Суженый. Суженому дівка. Ном. № 4922.
Нас спонсорують: