Дошпиго́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. допшигува́тися, -гу́юся, -єшся, гл. Доискиваться, доискаться, добраться, довѣдаться. Оце ледві дошпигувавсь, де воно ділося.
Женьчуги́, -гі́в, м. мн. (вмѣсто: жемчуги). Бѣлые стекляные бусы у гуцулокъ.
Заваля́щий, -а, -е. Завалявшійся, плохой, мало пригодный.
Зашпо́татися, -таюся, -єшся, гл. Споткнуться.
Звелі́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати.
Мордува́тися, -дуюся, -єшся, гл. 1) Мучиться, терзаться. Будуть вони довіку мучитися, до суду мордуватися. А я й не сказала, як була я людиною, як я мордувалась. 2) Силиться, стараться, выбиваясь изъ силъ. Мордувавсь-мордувавсь, — так і покинув воза, не витягти з багнюки. 3) Бѣсноваться. Мордується, як чорт в лотоках.
Обсіятися, -сіюся, -єшся, гл. 1) Окончить сѣяніе. 2) Обсыпаться вокругъ. Обложився вальками, обсіявся маком свяченим.
Підколодник, -ка, м. = підколодь.
Родичів, -чева, -ве Принадлежащій родственнику. Як зацвіте увесь цвіт, як заплаче увесь рід, що родичева голова, в чужім краю полягла.
Удача, -чі, ж.
1) Характеръ, натура, свойство. Таку вдачу йому Бог дав. Така вже вдача собача. Лучче п'ятак передачі, аби до вдачі. удачу до чого мати. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має.
2) Удача, успѣхъ. Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки — не ловиться риба.