Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

визолотити
визолочувати
визубень
визублювати
визублюватися
визути
виїдати
виїдок
виїзд
виїзджати
виїздити 1
виїздити 2
виїсти
виїститися
виїхати
вийгравати
виймати
вийматися
вийна
вийти
викавзувати
виказ
виказати
виказитися
виказувати
викакати
викакатися
виканючити
викапаний
викарати
викарбувати
викати
викачалкувати
викачати
викачувати
викачуватися
викашлювати
викашлюватися
виквиляти
викидати 1
викидати 2
викидатися
викидний
викинути
википати
викисати
викичувати
викишкати
викінчити
викінчувати
виклад
викладаний
викладання
викладати
викладний
викладування
викладувати
викладчастий
викладчатий
викласти
виклеїти
виклесуватися
виклеювати
виклик
викликання
викликати 1
викликати 2
виклисувати
викличка
виклопотати
викльовувати
виклюнути
викобзати
виков
виковерзувати
виковзати
виковтати
виковувати
виковуватися
виколоти
виколупати
виколупувати
виколювати
виколядувати
викомпонувати
виконавець
виконання
виконати I
виконати II
виконувати
виконуватися
викопати
викопирсати
викопирсувати
викопувати
викопуватися
викоренити
викорінювати
викорінюватися
викоріняти
викормити
викорпати
викорпувати
викорчовувати
викорчувати
викос
викосити
викот
викотити
викохати
викохувати
викохуватися
викоцабнутися
викочувати
викочуватися
викошувати
викпити
викравка
викрадати
викрадатися
Вішта, віштя, меж. = вісьта. О. 1861. X. Св. 44.
Збунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Взбунтовать. Зробилося діло, жидів збунтувало. Чуб. V. 1160.
Наскидати, -да́ю, -єш, гл. Набросать. Наскидали самих денежок стільки! ЗОЮР. І. 153. Як заспіваю пісень козацьких під кобзу, дак наскидають геть у шапку грошей. К. ЦН. 307.
Покошкати, -каю, -єш, гл. = покошлати.
Проказати Cм. проказувати.
Розморщувати, -щую, -єш, сов. в. розмо́рщити, -щу, -щиш, гл. Разморщивать, разморщить, разглаживать, разгладить морщины. А Бескид розморщив чоло, підніс брови. О. 1862. І. 109.
Росплести, ся. Cм. росплітати, -ся.
Свидовитий, -а, -е. = свидуватий. Овес свидовитий. Васильк. у.
Стосуватися, -суюся, -єшся, гл. Относиться. Сі слова не до тії пісні стосуються. Мовчить, неначе до його і не стосується. Сквир. у.
Уважатися, -жаюся, -єшся, сов. в. уважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Приниматься, приняться во вниманіе, быть принятымъ во вниманіе. Хоч і невлюбима вона була, так нелюб'є забулося — лиха боля тільки на той час уважилася. МВ. О. 1862. I. 102). 2)за що. Считаться чѣмъ.
Нас спонсорують: