Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

визолотити
визолочувати
визубень
визублювати
визублюватися
визути
виїдати
виїдок
виїзд
виїзджати
виїздити 1
виїздити 2
виїсти
виїститися
виїхати
вийгравати
виймати
вийматися
вийна
вийти
викавзувати
виказ
виказати
виказитися
виказувати
викакати
викакатися
виканючити
викапаний
викарати
викарбувати
викати
викачалкувати
викачати
викачувати
викачуватися
викашлювати
викашлюватися
виквиляти
викидати 1
викидати 2
викидатися
викидний
викинути
википати
викисати
викичувати
викишкати
викінчити
викінчувати
виклад
викладаний
викладання
викладати
викладний
викладування
викладувати
викладчастий
викладчатий
викласти
виклеїти
виклесуватися
виклеювати
виклик
викликання
викликати 1
викликати 2
виклисувати
викличка
виклопотати
викльовувати
виклюнути
викобзати
виков
виковерзувати
виковзати
виковтати
виковувати
виковуватися
виколоти
виколупати
виколупувати
виколювати
виколядувати
викомпонувати
виконавець
виконання
виконати I
виконати II
виконувати
виконуватися
викопати
викопирсати
викопирсувати
викопувати
викопуватися
викоренити
викорінювати
викорінюватися
викоріняти
викормити
викорпати
викорпувати
викорчовувати
викорчувати
викос
викосити
викот
викотити
викохати
викохувати
викохуватися
викоцабнутися
викочувати
викочуватися
викошувати
викпити
викравка
викрадати
викрадатися
Байрака, -ки, ж. = байрак 1. Не з-за гори, з-за байраки, відтіля ідуть гайдамаки. Мет. Форма эта, вѣроятно, явилась только для риѳмы.
Вовгура, -ри, м. Человѣкъ, подобный волку? І крівцею над Босфором червоніють мури, що річками розливали козаки-вовгури. К. МБ. XII. 265.
Двійчи нар. = Двічи.
Невільниця, -ці, ж. Невольница, рабыня. Слухай, пані турчинова, привівем ті невільницю, аж із Польщі робітницю. АД. І. 290.
Переборщувати, -щую, -єш, сов. в. переборщити, -щу, -щиш, гл. Дѣлать, сдѣлать излишнее, сверхъ мѣры, пересаливать, пересолить, преувеличить. Ном. № 7691, 7693. Любощів давано, да не вміючи переборщили.
Поробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать (во множествѣ). Понакладали гори скель, ніби так сам Господь їх поробив. Стор. МПр. О6. Поробили собі маленькі списи. ЗОЮР. І. 285. 2) Причинить болѣзнь злой волей или какимъ либо чародѣйскимъ дѣйствіемъ. Мил. 34.
Приростати, -та́ю, -єш, сов. в. прирости, -сту, -те́ш, гл. Приростать, прирасти. А думка проклята марою до серця так і приросла. Шевч. 496.
Требно нар. Требовалось, было потребовано. Корчмарочка добрі зная, что мні спотребно, повни лашки наливає, хотя і не требно. Гол. III. 523.
Хосний, -а, -е. Полезный. Угор.
Шмалій, -лія, м. 1) = смалій. 2) Холодный, рѣзкій вѣтеръ.
Нас спонсорують: