Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відщіпати
відщіпатися
відьма
відьмак
відьмин
відьмити
відьмище
відьмувати
відьомство
відьомський
відьоха
відюга
від'язувати
віжений
віжечки
віжки
віз
візник
візника
візниця
візниченько
візничий
візок
вій
вій 2
війїна
війка
віймити
війна
війнути
війок
військо
військовий
війт
війтенко
війтиха
війтів
війтівна
війтівство
війтівщина
війтувати
війце
війя
вік
віківщина
вікнастий
вікнина
вікно
вікновина
вікняр
віко
віковий
віковічний
вікодавній
віконечко
віконний
віконниця
віконня
віконце
вікопам'ятний
вікопомний
вікопомність
вікувати
віл
віленко
вільга
вільгий
вільгість
вільго
вільгота
вільготний
вільготно
вільний
вільність
вільно
вільха
вільховий
вільце
вільшина
вільшка
він
вінець
віник
віничок
віниччя
вінкель
вінкобрани
вінкоплетини
віно
вінок
вінувати
вінути
вінця
вінчальна матка
вінчальний батько
вінчанка
вінчання
вінчати
вінчатися
вінчик
віншування
віншувати
віпса
вір
віра
вірвант
вірган
вірити
вірли
вірля
вірмен
вірменка
вірменський
вірне
вірненький
вірненько
вірнесенький
вірнесенько
вірний
вірник
Безлюддя, -дя, с. Безлюдіе, отсутствіе людей. Ном. № 9798. На безлюдді й Хома чоловік. Посл. Покинь її хоть на старість, хоть на чужім полі на безлюдді. Шевч.
Ганьбитися, -блюся, -бишся, гл. 1) Быть порицаему, хулиму, порицаться, хулиться. 2) Стыдиться. Угор.
Горла́нь, -ня́, м. Крикунъ. Чи по неволі, чи по волі? Кричить аркадський їм горлань. Котл. Ен. V. 11.
Доснідувати, -дую, -єш, сов. в. досні́дати, -даю, -єш, гл. Оканчивать, окончить завтракать. Доснідуй уже швидче, бо день не стоїть. Харьк.
Закра́яти, -ра́ю, -єш, гл. Откроить.
За́мковище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ замокъ. Колись замок там був... Він їден собі там жив... на замковищі. Драг. 80. По замковищі бузина поросла. Драг. 81.
Зле́пок, -пка, м. Мѣсто сбоку, которымъ одинъ хлѣбъ слипся, во время печенія, съ другимъ.
Ириця, -ці, ж. 1) Животное, водящееся въ водѣ, въ частности Triton. Вх. Пч. II. 17. 2) Птица, возвратившаяся изъ зимняго отлета. Вже ириця проявилась, скоро тепло стане. Борз. у. Птице, ирице, ходи до нас вечерю їсти. 3) Очень старая женщина, старая вѣдьма. Тут якась старая баба, знахурка всесвітня і сідая, і горбата, мабуть застолітня, прислухалась, примінялась і, як став, сказала... Одспівавши, заніміла, очі протирала, а за сью така ж другая ириця казала. Мкр. Н. 33.
Ме́льничок, -чка, м. Ум. отъ ме́льник.
Хвалитися, -люся, -лишся, гл. 1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. І. 24. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати. Рудч. Ск. 2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Посл. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині. Ном. № 9460. 3) Угрожать, обѣщать. Грин. ІІІ. 249. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Мет. 117. Хвалиться знести всю шляхту гі панство. К. ЦН. 256.
Нас спонсорують: