Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водозбір
водомий
водомороз
водонька
водопій
водопійло
водопійча
водопілля
водорий
водорщаний
водорщі
водосвяття
водоспад
водотеча
водотока
водотяг
водохрестний
водохреще
водявий
водяна
водяний
водяник
водянка
водянчик
воєвода
воєводство
воєводський
вожай
воживо
возарня
воздібний
воздобний
воздух
воздуховий
воздухоплав
воздухоплавець
воздушний
воздушок
воздяно
возик
возирка
возити
возитися
возичок
возій
возільник
возлісся
возлобок
возлоб'я
возний
возниця
возове
возовий
возовик
возовиця
возовня
возок
возоробня
возростивши
возрости-літ
возярка
воїн
воїнство
вой
войдування
войдувати
войдуватися
война
войний
войовитий
войовник
войовниця
войовничий
войтуватися
воко
воларити
воларь
воластий
волати
волеваха
воленька
волик
волинка
волинський
волинь
волиняк
волити
воличок
волів язик
волівня
волісь
воліти
волічка
волічковий
воло
воловарь
воловий
воловик
воловина
воловід
воловник
воловня
воловодик
воловодити
воловодитися
воловодня
волога
вологість
вологнути
волод
володарство
володарський
володарь
володарька
володати
володити
володіння
володіти
воложати
воложити
Блекота, -ти, ж. Раст. а) Conium maculatum. Шейк. б) = блекот. ЗЮЗО. І. 125.
Верклюг, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклюгом, вдоль котораго двигается берфела (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфели проходить въ отверстіе верклюга и поддерживается въ немъ чопом — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфели, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклюга и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Шух. І. 186, 187, 109. Cм. вертлюг.
Лю́лечки Ум. отъ люлі.
Мура́ль, -ля, м. = муравель. Вх. Лем. 436.
Окром нар. = окрім.
Поприростати, -та́ємо, -єте, гл. Прирости (во множествѣ). «Де ваші мизинці-пальці і ліві уші?» Потім показав їм, попритуляв всякому до руки, до ноги і уха до голови, — знов поприростали. Рудч. Ск. І. 109.
Потліти, -тлію, -єш, гл. Истлѣть. Його тіло в полі почорніло та й од вітру потліло. Грин. III. 593. Так би й потліли живцем в нечистоті. Левиц. І. 91.
Розвити, -ся. Cм. розвивати, -ся.
Таборянин, -на, м. Находящійся въ лагерѣ, стоянкѣ, обозѣ. Кругом добро всім таборянам чиниш. К. МБ. XI. 143.
Упороситися, -шуся, -сишся, гл. О свиньѣ: принести поросята. Шух. І. 212.
Нас спонсорують: