Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водозбір
водомий
водомороз
водонька
водопій
водопійло
водопійча
водопілля
водорий
водорщаний
водорщі
водосвяття
водоспад
водотеча
водотока
водотяг
водохрестний
водохреще
водявий
водяна
водяний
водяник
водянка
водянчик
воєвода
воєводство
воєводський
вожай
воживо
возарня
воздібний
воздобний
воздух
воздуховий
воздухоплав
воздухоплавець
воздушний
воздушок
воздяно
возик
возирка
возити
возитися
возичок
возій
возільник
возлісся
возлобок
возлоб'я
возний
возниця
возове
возовий
возовик
возовиця
возовня
возок
возоробня
возростивши
возрости-літ
возярка
воїн
воїнство
вой
войдування
войдувати
войдуватися
война
войний
войовитий
войовник
войовниця
войовничий
войтуватися
воко
воларити
воларь
воластий
волати
волеваха
воленька
волик
волинка
волинський
волинь
волиняк
волити
воличок
волів язик
волівня
волісь
воліти
волічка
волічковий
воло
воловарь
воловий
воловик
воловина
воловід
воловник
воловня
воловодик
воловодити
воловодитися
воловодня
волога
вологість
вологнути
волод
володарство
володарський
володарь
володарька
володати
володити
володіння
володіти
воложати
воложити
Велий, -а, -е. = великий. Свята твоя дорога. Боже! хто велий, яко ти, на світі. К. Псал. 175.
Вільго нар. Влажно, сыро. Вільго в ті хижі. Вх. Лем. 399.
Гуля́ка, -ки, м. и ж. 1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п'яницею бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061. 2) ж. Правая чепіга. Прил. у.
Ґіпс, -су, м. Гипсъ. Шкіру натираєсі ґіпсом дрібненько меленим. МУЕ. І. 72.
За́якоритися, -рюся, -ришся, гл. Согнуться. Дивись, як якорь заякорився. Борз. у.
Навтина́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Отрубить (во множествѣ). 2) Наурѣзывать.
Нало́пом нар. Нахально. Налопом увійшли у хату.
Нао́дшибі нар. Въ сторонѣ, особнякомъ.
Порозсаджувати, -джую, -єш, гл. Разсадить (во множествѣ).
Собарний, -а, -е. = собачий. О. 1862. V. Кух. 38.
Нас спонсорують: