Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водозбір
водомий
водомороз
водонька
водопій
водопійло
водопійча
водопілля
водорий
водорщаний
водорщі
водосвяття
водоспад
водотеча
водотока
водотяг
водохрестний
водохреще
водявий
водяна
водяний
водяник
водянка
водянчик
воєвода
воєводство
воєводський
вожай
воживо
возарня
воздібний
воздобний
воздух
воздуховий
воздухоплав
воздухоплавець
воздушний
воздушок
воздяно
возик
возирка
возити
возитися
возичок
возій
возільник
возлісся
возлобок
возлоб'я
возний
возниця
возове
возовий
возовик
возовиця
возовня
возок
возоробня
возростивши
возрости-літ
возярка
воїн
воїнство
вой
войдування
войдувати
войдуватися
война
войний
войовитий
войовник
войовниця
войовничий
войтуватися
воко
воларити
воларь
воластий
волати
волеваха
воленька
волик
волинка
волинський
волинь
волиняк
волити
воличок
волів язик
волівня
волісь
воліти
волічка
волічковий
воло
воловарь
воловий
воловик
воловина
воловід
воловник
воловня
воловодик
воловодити
воловодитися
воловодня
волога
вологість
вологнути
волод
володарство
володарський
володарь
володарька
володати
володити
володіння
володіти
воложати
воложити
Замани́ти, -ню́, -ниш, гл. Заманить. На погибель вас у замок заманили. К. Досв. 209.
Зворухну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Тронуться съ мѣста, шевельнуться. 2) Всколыхнуться; засуетиться. Мати Божа! Увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибірати... Панночки сподіваємось! МВ. (О. 1862. III. 35).  
Лихва́рь, -ря́, м. Ростовщикъ. Він лихварь, дає гроші у позику, бере процент з людей, тим і пожива. Новомоск. у.
Млі́лий, -а, -е. Хилый, слабый. Хазяйство, дивлячись на мене, що собі я такий млілий та сухий, не дуже в роботу приймають. Кв. II. 288.
Піддружба, -би, м. = піддружий. Федьк. О. 1861. IV. 35.
Помітувати, -тую, -єш, гл. Бросать. Дрібне листе пописує, там у воду помішує. АД. І. 135.
Самоповага, -ги, ж. Самоуваженіе, чувство собственнаго достоинства. К. (Желех.).
Харамаркати, -каю, -єш, гл. = хамаркати. Харамаркали дяки. Котл. Ен. ІІІ. 23. Та по-молодечи будем Богу молитися, а не по чернечи харамаркать. Шевч. 246.
Хотіти, хо́чу, -чеш, гл. Хотѣть, желать. Хочу їсти. Хотів косити. Рудч. Ск. І. 54. Волно Богу що хотіти, то чинити. Ном. № 23. Вмѣсто хочеш, хочете часто сокращенно: хоч, хо́чте. Стоїть вода у сінечках, коли хоч, — напийся. Чуб. V. 170. Що хочте робіть з Петром. Котл. Н. П. 413. не хотячи́. Не намѣренно. Не хотячи штовхнув його. Уман. у. та хоти́, щоб.... И еще хотѣлъ бы, чтобы.... Та хоти, щоб у нас правда була, коли пани та як пси гризуться. Камен. у. що хоти́.... Что хочешь.... Що хоти роби, — не дає та й уже. Камен. у.
Шпиль, -ля, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (Cм.). Вас. 159. Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
Нас спонсорують: