Витися, -в'юся, -в'єшся, гл.
1) Виться, обвиваться, увиваться. Як хмелині вгору виться? тичини немає. Коло носа в'ється, а в руки не дається. Коло серця козацького як гадина в'ється. Коло тебе будуть роями витись панни.
2) Виться, быть свиваему. Де се гілечко вилося?
3) Развѣваться. Над річкою над Дунаєм короговка в'ється.
Відлютуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Отпаяться.
Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Долі́зти Cм. долазити.
Кнуровина, -ни, ж. Мясо борова.
Красуватися, -суюся, -єшся, гл.
1) Красоваться. Пишається, красується, сонце зустрічає. Чесна дівка красується косою. Весело йому, легенько і світ йому красується.
2) Цвѣсти (о хлѣбѣ). Жито красується.
Надбива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надби́ти, надіб'ю́, -єш, гл. Надбивать, надбить, отбивать, отбить кусокъ отъ чего-либо.
Поквапно нар. Поспѣшно.
Пробійчик, -ка, м. Шило, которымъ пробиваютъ дыры въ грохотѣ.
Ставний, -а, -е. 1) Статный, стройный. Мій жених був хороший такий, Господи! чорнявий, ставний.
2) Прудовой. Ставна вода.