Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

караяч

Караяч, -чу, м. Раст. Чернокленъ. Терск. обл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАЯЧ"
Брандзя, -зі, ж. = бур'ян. Вх. Лем. 394.
Відничок, -чка, м. Ум. отъ відник.
Вовча, -ча́ти, с. Волченокъ. Рудч. Ск. І. 12L.
Гнойовисько, -ка, с. = гноїсько.
Лі́карів, -рева, -ве Принадлежащій лѣкарю.
Мамі́й, мій, м. Матушкинъ сынокъ. Нам таких маміїв не треба. К. А мовчи, мамію! доки ти ревтимеш? Черк. у.
Мудзу́ля, -лі, ж. Большая мозоль, шишка, наростъ. Мнж. 185.
Прах, -ху, м. Прахъ. Ном. № 10844. Обох земля присипле своїм прахом. К. Іов. 47. Ясен міч твоєї головоньки не йме, на прах роспаде. АД. І. 129.
Привчати, -чаю, -єш, сов. в. привчити, -вчу, -вчиш, гл. Пріучать, пріучить.
Ужище, -ща, с. Веревка. Чуб. VI. 112. Cм. ужисько.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАЯЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.