Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карабель

Карабель, -бля́, м. = корабель. Ум. караблик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 219.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБЕЛЬ"
Адама́шок, -шка, м. Адамашка, сортъ шелковой матеріи. Дівчино моя, за твою ласку скажу тебе малювати на адамашку. Гол. І. 318.
Брівка, брівонька, -ки, ж. Ум. отъ брова.
Відгризати, -заю, -єш, сов. в. відгризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызать, отгрызть.
Домири́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Помириться.
Картопління, -ня, с. Картофельные стебли.
Мисте́цьтво, -ва, с. Мастерство, мастерское умѣнье, искусство. О. 1862. І. 66.
Пещений, -а, -е. Балованный, избалолованный, изнѣженный. Росла вона, як утя на воді, і пещена була така. МВ. І. 130.
Полящати, -щу, -щи́ш, гл. 1) = поляскати. 2) О звукѣ: пронзительно, рѣзко раздаваться нѣкоторое время.
Стрижча, -чати, с. = стригун. Ум. стрижчатко. Рудч. Ск. І. 88.
Тюхтій, -тія, м. Увалень, тяжелый на подъемъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАБЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.