Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карабін

Карабін, -на, м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. І. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБІН"
Аґрусо́вий, -а, -е. Крыжовниковый. Аґрусовий кущ.
Божкодайло, -ла, м. = божкарь. (Галиц.). Желех.
Ґре́че нар. Хорошо, какъ слѣдуетъ: Він став біля печі та й почав підпивати пивце грече. ЗОЮР. І. 204.
Лужи́на, -ни, ж. = луг. Ум. лужи́ночка. Дай мі ножа остренького, — най я піду в лужиночку вирізати калиночку. АД. І. 301.
Повкладатися, -даємося, -єтеся, гл. Улечься (о многихъ). К. Досв. 93. Повечерявши, старі люде спать повкладались. К. ДС. 13.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. МВ. (О. 1862. III. 55). Поникли голови козачі неначе стоптана трава. Шевч.
Поприборкувати, -кую, -єш, гл. То-же, что и прибо́ркати, но многихъ.
Потоптати, -пчу, -чеш, гл. Потоптать. Топчу, топчу ряст: дай, Боже, потоптати і того року діждати. Ном. № 331.
Суховеря, -рі, ж. = сухівря. (Лобод.).
Чиньба, -би, ж. 1) Вычинка, выдѣлка. Цей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької. Конст. у. Шкурка за Чиньбу не стане. Ном. № 10571. 2) Трепка. Дав йому доброї чиньби. Ном. № 4014.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАБІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.