Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карабін

Карабін, -на, м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. І. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАБІН"
Векелия, -лиї, ж. Труть. Шух. І. 191. Cм. вакелія.
Гостя́к, -ка́, м. Волъ, трудно откармливаемый и худой. КС. 1898. VII. 46.
Невчас нар. Не во-время.
Павонька, -ки, ж. Ум. отъ пава.
Підлистник, -ка, м. Раст. Asarum europaeum L. ЗЮЗО. І. 113.
Погребати, -баю, -єш, гл. Побрезгать. Глянь, яка гарна! за таку б кралю і я не погребав. Стор. II. 32.
Ситячий, -а, -е., Ув. отъ ситий. Очень жирный, тучный, толстый. Ситяча вівця. Конст. у.
Сідавка, -ки, ж. Сидѣнье для ткача въ ткацкомъ станкѣ. Шух. І. 255. Cм. сідець.
Соромливо нар. Стыдливо.
Шкарубитися, -блюся, -бишся, гл. = шкарубіти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАБІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.