Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Віршний, -а, -е. Стихотворный. = віршовий.
Гайний, -а, -е. 1) Мѣшкотный, медленный. Гайна робота.
2) = гаєвий. Повій, вітре гайний.
Невблаганий, -а, -е. Неумолимый.
Нетямки нар. Не понимая, безсознательно. Пускали нетямки великі добра з рук.
Но сз.
1) Только, лишь. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? Так і на всьому, шо но ідол робив. Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись.
2) Же, ка. Гляди-но! Слухай-но!
3) = але. (Рѣдко употребляется и только нѣкоторыми писателями).
4) межд. = ньо.
Обзолотити, -лочу, -тиш, гл.
1) Озолотить. Сонце обзолотило промінням груші й вишні і квітки.
2) Обогатить. Чи я б тебе, доню моя, не обзолотила?
Склення, -ня, с. Обливаніе обожженной посуды поливою.
Тьмано-зелений, -а, -е. Темно-зеленый. Аж тьмано-зелена озимина.
Шнуровиці, -виць, ж. Корсетъ. Продай, мамо, дві телиці, купи мені шнуровиці: в мене циці трясуться, з мене хлопці сміються.
