Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карати

Карати, -ра́ю, -єш, гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. Н. п. Доля карає і вельможного, і неможного. Ном. № 1729. Мене, браття, милосердний Господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Грин. III. 693. Кого Бог кара на світі, то й вони карають. Шевч. 80. сло́вом карати. Корить, бранить. Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає. Мет. 263. на го́рлі кара́ти. Предавать смертной казни. КС. 1885. VII. 448.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРАТИ"
Дерну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!... Рудч. Ск. І. 3.
Ді́лечко, -ка, с. Ум. отъ ді́ло.
Добі́ддя, -дя, с. Дообѣденное время.
До́чер, -рі, ж. = дочка. Коли б я знав, чий то син воював, то б я за його свою дочер оддав. Чуб. III. 278.
Кип'яч, -чу, м. Кипятокъ. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Колісня, -ні́, ж. 1) = колішня. 2) мн. колісні. Родъ вышивокъ. Kolb. І. 48.
Ліще́бник, -ка, м. Орѣшникъ. Сумск. у.
Паламаренко, -ка, м. Сынъ пономаря.
Розчумати, -маю, -єш, гл. Понять, уразумѣть. О. 1861. XI. Кух. 12. Він не розглядів і не розчумав нічого. Кв. II. 175.
Учічкати, -каю, -єш, гл. = заквітчати. Образи учічкані свяченим зілям. Шух. І. 100.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.