Благові́сний, -а, -е. 1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. 2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля.
Колінчити, -чу, -чиш, гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сюю. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось.
Недомовляй, -а, -е. Косноязычный. Хотіла мене мати за сьомого дати; аж той сьомий такий недомовлий.
Підвірок, -рка, м. = підворок.
Піджива, -ви, ж. Подкрѣпленіе (пищей).
Пообгрібати, -ба́ю, -єш, гл. Огресть (во множествѣ). Пообгрібай стіжки.
Посуд, -ду, м.
1) = посуда. Деревянная посуда. Заходилась всякий посуд мить і добувати: попадя дала їй куфу і нове барило, шаплики й годящі ночви староста Курило.
Старчиха, -хи, ж. Нищая. Донесуть люде, що прибула якась старчиха. Ум. старчи́шка. Старчишка впросилась ночувать.
Уліплювати, -плюю, -єш, сов. в. уліпити, -плю́, -пиш, гл.
1) Влѣпливать, влѣпить, вклеивать, вклеить, вставлять, вставить. На те мати вродила, щоб дівчина любила, чорні они вліпила. Так хороше зліпив, як душі не вліпив. Вліпив Бог душу, як у пня. З) Попадать, попасть. Як ув око вліпив. Одже сон ніколи не змилить, як до ока вліпе.
Чвиркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] чвиркнути, -ну, -неш, гл.
1) Плевать, плюнуть.
2) Брызгать, брызнуть. Кров так і чвиркнула вгору.
