Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карлючити

Карлючити, -чу, -чиш, гл. Кривить, искривлять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЛЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЛЮЧИТИ"
Березозіль, -золя, м. = березіль. Бѣл.-Нос.
Бусурменщина, -ни, ж. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися? Дума.
Довгов'я́зий, -а, -е. Длинношеій. Харьк. у.
Задрі́паний, -а, -е. Запачканый, забрызганый грязью; неряшливый. Моя хазяйка замітає мене задріпаним віником. Чуб. І. 45.
Заметуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Засуетиться.
Каменіти, -ні́ю, -єш, гл. Окаменѣвать. Я мов камінь той каменію. МВ. Вона каменіла, дивлячись на все те. Мир. Пов. І. 128.
Квадратовий, -а, -е. Квадратный. Я воліла б собі збудувати... три великі зали: довгу, квадратову і круглу. Левиц. І. 297.
Королівський, -а, -е. Королевскій.
Приостати Cм. приоставати.
Тетерка, -ки, ж. Ум. отъ тетеря.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРЛЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.