Відзимки, -ків, м. мн. Исходъ зимы, время послѣ зимы, когда еще возвращаются зимнія явленія.
Дзюрко́м нар. Струей. Вода біжить дзюрком.
Катів, -това, -тове 1) Принадлежащій палачу. Пекла — бодай катових рук не втекла.
2) Бранное слово, употребляемое подобно слову чортів, бісів. Той же козак... один шостак розгадав, да й той к катовій матері у корчмі прогуляв. іди собі к катовій матері! Иди къ чорту!
Низовина, -ни, ж. Низьменность, луговое мѣсто.
Окомон, -на, м. = оконом. Окомани з батогами. Перед паном окомоном били хлопця макогоном.
Підцюкати, -каю, -єш, гл. Подрубить топоромъ.
Смирність, -ности, ж. Смиреніе, кротость. У смирності ти вгору вознесешся.
Троща, -щі, ж. 1) = трость 1, 3. Від вітру троща шелестить, пливе ген-ген шувар, вода мутна, з лотік шумить. Да помостила мости з кленової трощі. Збіжє мов гой, мов троща. Пшениця як троща. Жовняри як трощі. 2) = трость 4.
Фарб'ярський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный красильщику.
Честень, -ня, м. Памятникъ, монументъ. Встрѣчено только у Кулиша. Хто чесно привітав твій честень мармуровий?
