Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Баби́нець, -нця, м. Отдѣленіе въ церкви, въ которомъ стоять женщины, — обыкновенно первое послѣ входного. Шух. I. 115. В церкві було повнісінько. Въ правім притворі стоили чоловіки та парубки, в лівім діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13.
Є́звіро, -ра, с. Глубокая рытвина въ горахъ, наполненная водой, глубокая водомоина въ горахъ. Шух. I. 178, 210.
Запаса́тися, -са́юся, -єшся, сов. в. запасти́ся, -су́ся, -се́шся, гл. Запасаться, запастись. З Катеринославу поїхав я на село Михайлівку, щоб запастись там бувалим чоловіком. Стор. II. 95.
Золотарівна, -ни, ж. Дочь золотыхъ дѣлъ мастера. Желех.
Плугатарь и плугатирь, -ря, м. Пашущій плугомъ работникъ. Борз. у. Уже овечки у чистому полі, уже і плугатарі у толоці. Лукаш. Бідний человік нанявсь плугатирем. Раз він орав... ХС. IV. 30.
Поруч нар. Рядомъ. Поруч себе сажав. Макс. В одній домовині із ним поховайте, да положіть, мати, поруч головами. Мет. 95.
Прокидатися, -даюся, -єшся, сов. в. прокинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Просыпаться, проснуться. Вночі прокинешся, — не спить Василько мій. МВ. ІІ. 9. Иногда прокинутися въ знач. очнуться. МВ. (О. 1862. III. 41). Зомлів Марко, й земля задріжали... Прокинувся... до матері, — а мати вже спала. Шевч. 118. 2) Появляться, появиться; встрѣчаться, случаться. Щоки повпадали і вже волосся прокидається біле. О. 1862. X. 8. Стали прокидатись де-где й злодіячки — новина в Пісках. Мир. ХРВ. 119. Все ж таки прокидається такий час, шо вони й гулящі бувають, і одпочинуть як слід. Драг. 171. 3) Только сов. в. ? Отелиться. Рано походила наша корова, то рано й прокинулась. Зміев. у.
Рострачувати, -чую, -єш, сов. в. ростра́тити, -чу, -тиш, гл. Растрачивать, растратить. Батьківщина ми з, нею не ростратили. Кв. І. 61.
Химерити, -рю, -риш, гл. 1) = химерувати. Ох старі голови та розумні: химерять, химерять, та й зроблять з лемеша швайку. Шевч. 152. 2) Фантазировать, мечтать. Ох, коли б!... Та що! про се шкода химерити. К. Дз. 142.
Хлебтати, -бчу, -чеш, гл. Хлебать, локать. «Чи не хоч, душко, чаю?» — спитав капитан, хлебчучи його з люлькою. Кв. Собака хлебче воду. Н. Вол. у.
Нас спонсорують: