Зда́влювати, -люю, -єш, сов. в. вдави́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Сдавливать, сдавить, давить, задавить. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Здавив за руку, аж хруснуло. 2) здави́ти о́ком на ко́го. Подмигнуть. Здавив на мене оком, я й замовк та й край.
Ковдра, -ри и ковдря, -рі, ж. Одѣяло. Слов. Въ крестъянскомъ быту очень плотное рядно́, служащее одѣяломъ или подстилкой вмѣсто тюфяка.
Контетуватися, -ту́юся, -єшся, гл. = контентуватися. Контетуйтесь, люде добрі!
Окурити, -рю́, -риш, гл. = обкурити.
Позапарювати, -рюю, -єш, гл. Запарить (во множествѣ).
Прохватень, -тня, м. Въ игрѣ въ вивертень: такой ударъ брошенной палкой въ другую, лежащую на землѣ, палку, при которой брошенная проскальзываете подъ лежащей.
Пуцьверінок, -нка, м. 1) Неоперившійся птенецъ. г. Вона драла по гніздах пуцьверінків. 2) Маленькій ребенокъ. О, пуцьверинку Купидоне!
Сипати, -плю, -плеш, гл. 1) Сыпать. Сип сюди борошно. Чи засміється, чи застыдиться, — так искри і сипле з очей. Так аж снігом сипле за шкуру. 2) Лить, наливать. Ой пє козак да горілочку, а шинкарочка сипле. Ой сип сирівець та криши опеньки. Сип воду! 3) Лить, отливать изъ металла. 4) О сѣти: выбрасывать въ воду. Сипати невід. 5) Шоссировать, мостить камнемъ (дорогу). Дорога широка, сипана камньом.
Стопити 2, -плю, -пиш, гл. Расплавить, растопить.
Хвоя, хвої, ж. Сосна, Pinus sylvestris L. Довгий, як хвоя. Поїдьмо до бору та зрубаймо хвою, та поставмо комору та посеред двору.