Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Бетегота, -ти, об. = бетега 2. Вх. Лем. 391.
Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54. Не велять ходити, дівчини любити. Мет. 92. Я не велю милому журитися. Мет. 99.
Вимочувати, -чую, -єш, сов. в. вимочити, -чу, -чиш, гл. Вымачивать, вымочить.
Гальва, -ви, ж. Мѣра жидкости. Гальву віна. Гол. ІІІ. 244.
Капралик, -ка, м. Ум. отъ капраль.
Нарозумі́ти 2, -мі́ю, -єш, гл. Взять въ толкъ, набраться умѣнья. Пани нарозуміли од мужиків, як хазяйнувати треба. Волч. у.
Прибільшати, -шаю, -єш и прибільшувати, -шую, -єш, сов. в. прибільшити, -шу, -шиш, гл. 1) Увеличивать, увеличить. 2) Прибавлять, прибавить. Левиц. Пов. 270. Сами прибільшують невірі плати. К. Бай. 24. 3) Преувеличивать, преувеличить. Хоцінський любив дечого багато і прибільшити, прикинути зайве. Левиц. І. 212.
Протрястися, -суся, -се́шся, гл. = протруситися.
Скуп'яга, -ги, м. = скупердяга. Котл. Ен. Вх. Зн. 64.
Тандитниця, -ці, ж. Старьевщица, ветошница. Шейк. Ум. танди́тнична.
Нас спонсорують: