Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Двули́чний, -а, -е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемѣрный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.
Звісти́ти Cм. звіщати.
Змовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. змо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. К. Іов. 26. Змов мені одно словечко. Г. Барв. 72. 2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Г. Барв. 475. Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного. Лебед. у. В суботоньку змовляли, в неділеньку звінчали. Маркев. 87. 3) Заговаривать, заговорить (о знахаряхъ). Баба пристріт змовляє. КС. 1893. VII. 76.
Коминяр, -ра, м. = коминотрус. Гайсинск. у.
Луді́ння, -ня, с. соб. Платье, одежда. Вх. Зн. 33. Шух. І. 31.
Матю́к, -ка, м. Брань въ мать. матюки гнути. Ругаться по матери.
Підігнати, -ся. Cм. підганяти, -ся.
Убічнистий, -а, -е. О горѣ: съ крутыми боками. Вх. Лем. 476.
Чубчик, -ка, м. Ум. отъ чуб.
Шипош, -ша, м. Родъ музыкальнаго рога или трубы. К. ЦН. 235. К. ПС. 149. Троє дударів з рогами-шипошами. К. ПС. 147.
Нас спонсорують: