Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Волосний III, -ного, с. Волостной старшина. Я наварила риби — може буде волосний. Грин. ІІІ. 566.
Ґоспо́да, -ди, ж. = Господа. Желех.
Жерди́на, -ни, ж. = жердка. Ум. жердинка.
Крамський, -а́, -е́ = крамний. Крамська сорочка. Гол. Од. 50. Свита крамська. О. 1861. XI. 26.
Перебердина, -ни, ж. Лучина, добытая изъ стараго валежника. Радом. у.
Поезія, -зії, ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. К. (Хата. X.). Народня поезія. К. (Хата. X.). 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича (Колом. 1867). Въ этомъ значеніи Ум. поезійка. Желех. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. К. Оп. 119. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна. К. Хата 2.
Пукнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Ой піду я під віконце, пукну. Гол. І. 276. Гукни, та не пукни, або: та не стукни. Н. Вол. у. 2) Лопнуть, треснуть.
Самопас I нар. Безъ пастуха, безъ присмотра, на свободѣ.
Сповідатися, -даюся, -єшся, гл. Исповѣдываться. Сповідайтесь, панове, милосердному Богу. Макс. У угорск. украинцевъ есть сов. в.: сповістися, -віщуся, -стишся — признаться кому. Вх. Уг. 269.
Храпій, -пія, храпко́, -ка, м. Хропунъ, храпящій человѣкъ. Желех.
Нас спонсорують: