Бокувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Сидѣть бокомъ. Де бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямесенько.
2) Сторониться, обходить стороною. Бокує чогось від мене.
Броститися, -щуся, -стишся, гл. = бростатися.
Відзимки, -ків, м. мн. Исходъ зимы, время послѣ зимы, когда еще возвращаются зимнія явленія.
Гроба́к, -ка́, м. Червякъ, личинка насѣкомаго. І квасницю гробак гризе. Ум. Гробачо́к.
Кулачина, -ни, м. Кулакъ. А я постелю сірячину, а в головах кулачину.
Міхоно́ша, -ші, м. 1) Провожатый слѣпца, носящій мѣшокъ съ подаяніемъ. Хто йде, їде — не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дівчата шажок міхоноші. 2) Носящій мѣшокъ при колядованіи и пр. Василь все за ними ходить та, як той міхоноша у колядці, носить Марусин кошик.
Поналякувати, -кую, -єш, гл. Напугать (многихъ). Вони своїх дітей дуже поналякували то циганами, то дідом з торбою.
Понапорювати, -рюємо, -єте, гл. То-же, что и напороти, но о многихъ. Понапорювавши гороху повні пазухи, ідуть собі, горох їдять.
Поперестарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Перестарѣть (о многихъ).
Фуніти, (-ню, -ниш?), гл. Выдыхаться, терять запахъ; блекнуть, увядать.
