Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе.
Гнилоїдити, -джу, -диш, гл. Скряжничать.
Жабовина́, -ни, ж. и жабови́ння, -ня, с. = жабарь.
Лигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. 1) Cм. лягати 2. 2) Ударить, хватить. Ларченка як хто по потилиці лигнув.
Наміня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Намѣнять. Він наміняв дрібних шагів.
Подорожній, -я, -є. 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Подорожня торбина в мене на плечах. Подорожня сукня. Пишу про свої подорожні вражіння. Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату. Подорожній живіт підкрепити. Набожний — як жид подорожній. Гумене, ну мене, бо я подорожня! Подорожня скриня. Чемоданъ.
2) Путешественникъ. Подорожні були якісь смутні. Ніхто б не скате, що вони їдуть у гості до веселого пана Череваня. Теманськії і савські подорожні надіялись на любе водопійло.
Попідставляти, -ля́ю, -єш, гл. Подставить (во множествѣ).
Прорубка, -ки, ж. = ополонка. Біля прорубки стоять білі голубки.
Розбріхувати, -хую, -єш, сов. в. розбреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Разбалтывать, разболтать, разносить, разнести (сплетни). Жінки дуже нетерплячі, — зараз розбрешуть, як тільки що почують.
Унуків, -кова, -ве Внуковъ. Ждала баба внукового книша, та вилізла душа.
