Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

иверень

Иверень, -рня, м. 1) Щепка, отрубленная поперегъ дерева. Канев. у. В однім селі рубають, а в другім иверні літають. (Загадка: дзвін). Грин. II. 310. 2) Комокъ земли, вылетающій изъ подъ копытъ скачущей лошади. Cм. виверень.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 192.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИВЕРЕНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИВЕРЕНЬ"
Затіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заті́яти, -ті́ю, -єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.
Корінчастий, -а, -е. = корінистий. Хрін корінчастий. МВ. ІІ. 80.
Мовча́зність, -ности, ж. Молчаливость; молчаніе. Мир. Пов. І. 160.
Нерівень, -вня, м. Неравный. Вельможная пані нерівня кохала. Чуб. V. 1068.
Обмолот, -ту, м. Окончаніе молотьбы.
Половик, -ка, м. Порода ястреба. О. 1862. IX. 62. Kolb. І. 65. Гу! га! Половик! злапав курку за їзик. ЕЗ. 5. 150.
Припористий, -а, -е. 1) О волѣ: съ хорошо выдающеюся частью шеи, о которую упирается ярмо. 2) О саняхъ: съ полозьями, загнутыми подъ прямымъ угломъ. Камен. у.
Фошкавка, -ки, ж. Раст. дождевикъ, Lycoperdon. Вх. Зн. 73.
Цяцькуватий, -а, -е. О волѣ, конѣ: бѣлой масти съ коричневыми пятнами. Черн. у.
Щав'ян, -ну, м. Родъ растенія. Пішли дівчата по грицики на доли та по щав'яни. Грин. І. 31.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ИВЕРЕНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.