Відмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відмовити, -влю, -виш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. 4) Отбивать, отбить. Відмовилась мого любка від мого порога. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Жид борухи відмовляє. 6) Заговаривать, заговорить (отъ болѣзни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян.
Відтеплінь, -ні, ж. Оттепель.
Да́ром нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Всім дівочкам роспродає, Галочці даром дає. Поймайте мені перловий вінок, я вам, молода, даром, не схочу: первому рибалочці — перловий вінок, другому рибалочці — щирозлотий перстень. Ті вже повмірали, що даром давали, давно їх нема. 2) Напрасно, попусту; безъ пользы. Вже не даром Левко каже. Нехай таки я не даром житиму на світі. Се щось не даром. Это что то не спроста. 3) Да́ром що = Дарма́ що.
Догаря́ти и догоряти II, -ряю, -єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрогивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. Жінка йому групко догаряє за свою худобу.
Доли́зуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. долиза́тися, -жу́ся, -жешся, гл. Долизываться, долизаться.
Доріка́ння, -ня, с. Укоризна, упреканіе, упрекъ. Сміливі дорікання і горді протести Іова здавались би сучасникам Вздри і Неемії богозневагою. Було не витерпе єї дорікання за ту горілочку і надає їй бебехів.
Захолода, -ды, ж. Прохлада.
Ошанування, -ня, с. Почтеніе. Моє вшанування, ясновельможний грапе!
Стройно нар. = стрійно. (Гості) стройно, гучно, бучно поприїжджали, в соболевих ковпаках і в злоцистих поясах, і червоних чоботах і ферезіях.
Чутко нар. = чутно. Чутко козаченька через три городи, що ходишь до дівчини. Справили таке весілля, що було чутко на всі царства.
