Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ириця

Ириця, -ці, ж. 1) Животное, водящееся въ водѣ, въ частности Triton. Вх. Пч. II. 17. 2) Птица, возвратившаяся изъ зимняго отлета. Вже ириця проявилась, скоро тепло стане. Борз. у. Птице, ирице, ходи до нас вечерю їсти. 3) Очень старая женщина, старая вѣдьма. Тут якась старая баба, знахурка всесвітня і сідая, і горбата, мабуть застолітня, прислухалась, примінялась і, як став, сказала... Одспівавши, заніміла, очі протирала, а за сью така ж другая ириця казала. Мкр. Н. 33.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 193.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИРИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИРИЦЯ"
Відгорнути, -ся. Cм. відгортати, -ся.
Доскака́ти Cм. доскакувати.
Зашморгнути, -ся. Cм. зашморгувати, -ся.
Кудикало, -ла, м. Человѣкъ, часто предлагающій вопросъ куди?
Кур I, -ра, м. 1) Пѣтухъ. Желех. кури піють. Пѣтухи кричать. Ой рано, рано кури запіли, а ще ранійше пан Василько встав. Чуб. III. 285. О курях. Во время пѣнія пѣтуховъ. Опівночі застогнала, а о курях сконала. Гол. 2) кур-зілля, м. Раст.: a) Potentilla Tormentilla Schrank. ЗЮЗО. I. 132. б) Convallaria Polygonatum L. ЗЮЗО. І. 170.
Людні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Начинать походить на человѣка, дѣлаться болѣе похожимъ на человѣка въ физическомъ или нравственномъ смыслѣ. 2) Наполняться, заселяться людьми.
Нічого мѣст. Нечего. Нічого робити.
Переволока, -ки, ж.? Ходили уроки коло переволоки. Мил. 33.
Розбишацький, -а, -е. Разбойничій. К. Кр. 11.
Щебеташка, -ки, ж. = щебетуха. Ум. щебеташечка. Три пташечки щебеташечки. Мет. 307.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ИРИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.