Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ирод

Ирод и ирід, -да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став ирод-чорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 194.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИРОД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИРОД"
Буля, -лі, ж. 1) Дѣтск. Булка. 2) = картопля. МУК III. 56. Копали булі. МУЕ. ІІІ. 40. Ум. булінька.
Грушшя́, -шя́, с. соб. Груши (деревья и плоды). О. 1861. X. 27.
Дрочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Метаться изъ стороны въ сторону отъ укусовъ оводовъ (о скотѣ). 3) Сердиться, бѣситься, капризничать. Оханися ж, не дрочися, не басуй, Панаску! Мкр. Н. 9. 3) Дразниться. Ти дрочишся з мене. Драг. 51.
Є 3-е лицо ед. ч. н. вр. отъ гл. бути. Есть. Є в мене криниця під перелазом. Лавр. 35. Добро у кого є господа, а в тій господі є сестра, чи мати добрая. Шевч. 439.
Залу́бний, -а, -е. О саняхъ: съ кузовомъ.
Зубочистий, -а, -е. = зго́ристий.
Лабаз, -зу, м. Раст. Cirsium Erisithalis. Вх. Пч. І. 9.
Приближність, -ности, ж. Разстояніе. Конот. у.
Пуздратий, -а, -е. Брюхатый, толстый? Мовчить пуздрата собака! (про старшину). Мир. ХРВ. 247.
Убрикнути, -кну, -неш, гл. Лягнуть. Бодай тебе курка вбрикнула. Шуточная брань. Ном. № 3249.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ИРОД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.