Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ивилга

Ивилга, -ги, ж. Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 192.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИВИЛГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИВИЛГА"
Богомільниця, -ці, ж. Молельня, молитвенный домъ. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає, та по школі плаче-ридає: «Школо наша, богомільнице!» АД. II. 28.
Бринявий, -а, -е. О срубленной пихтѣ: перестоявшійся, начавшій уже краснѣть. Шух. І. 88.
Головеня, -няти, с. Головка. О. 1862. І. 72. В головеняті у дитини. О. 1862. I. 70.
Докінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Коминяр, -ра, м. = коминотрус. Гайсинск. у.
Ло́бурка, -ки, ж. см. значеніе лобурь по отношенію къ женщинѣ.
Стріляйник, -ка, м. = стрілець. Ум. стріляйничок. Ловчику, стріляйничку, не стріляй мене. Чуб. II. 157.
Тутарь, -ря, м. Здѣшній, мѣстный житель. Ой тутару, ой тутареньку, сему дому господареньку. Гол. IV. 310.
Фортуна, -ни, ж. 1) = хвортуна. Гн. І. 127. 2) Непогодь; мятель. Шух. І. 212, 221.
Штрумент, -ту, м. = струмент.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ИВИЛГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.