Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ирстити

Ирстити, -рщу́, -стиш, гл. = хрестити. Шух. І. 181.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 194.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИРСТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИРСТИТИ"
Діжни́ця, -ці, ж. Небольшая діжа́. О. 1862. V. Кух. 37.
Заме́та, -ти, ж. 1) = замет і. Черк. у. 2) = завірюха. Шух. І. 107.
Зарика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Зарычать. І мов ті леви голодні з усіх боків зарикали. К. Псал. 51.
Неспосібний, -а, -е. 1) Непригодный. 2) Находящійся не въ силахъ, не въ состояніи сдѣлать что.
Оцвенок, -нка, м. Кусокъ, обрубокъ (дерева, желѣза). Мнж. 188.
Порозм'якати, -каємо, -єте, гл. Размякнуть (во множествѣ).
Потятко, -ка, с. Ум. отъ потя.
Прокотити Cм. прокочувати.
Удяганка, -ки, ж. = удягало. Рк. Левиц.
Царівночка, -ки, ж. Ум. отъ царівна. АД. 145.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ИРСТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.