Додава́ти, додаю́, -є́ш, сов. в. дода́ти, -да́м, -даси́, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Додава́ти ра́ди. Совѣтоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав регату: аж у Сібір завдано. — рук. Употребить усиліе, приложить стараніе. Додай рук, то вимиєш до-діла. — слова́ми. Донимать рѣчами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш?
Дужче нар. 1) Сравн. ст. отъ дуже. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зімою. Хто вище злізе, — дужче пада. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Ум. дужченько. Немного сильнѣе.
Жир, -ру, м. 1) Жиръ. То з жиру дуріють; собаки з жиру казяться. 2) Кормъ, пропитаніе, добыча (у дикихъ звѣрей). Качки полетіли на жири. 3) Орѣшки изъ дерева букъ. 4) Трефовая масть (въ картахъ). Ум. жиро́к.
Знабочитися, -чуся, -чишся, гл. Искривиться. Чоботи знабочились.
Инде нар. Въ иное, въ другое мѣсто, въ другомъ мѣстѣ. Ходім, ринде, куди инде, там нас не знатимуть та й риндею не зватимуть. Хто не входить в кошару дверима, а перелазить де инде, той злодій. В Жаботині родилося, инде не привикну.
Литви́нський, -а, -е. Бѣлорусскій.
Пастрьома, -ми, ж. Кусокъ мяса, сала и ар. положенный въ ловушкѣ для приманки звѣря. — напр. въ мышеловкѣ. Cм. пастрама.
Позачитуватися, -туємося, -єтеся, гл. Зачитаться (о многихъ).
Попідгризати, -за́ю, -єш, гл. Подъѣсть, подгрызть. Щось капусту попідгризало, — невже миші так укинулися, що й по городах єсть?
Уручати, -чаю, -єш, сов. в. уручи́ти, -чу, -чиш, гл. Вручать, вручить, дать въ руки. Уручаю тебе, серденятко моє, а єдиному Богу.
