Копилити, -лю, -лиш, гл. — губи. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться къ чему съ пренебреженіемъ; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! . Не будете ви в нас копилить губу, як ті запорожці, що всі в них рівні.
Мисли́вий, -а, -е. 1) Любящій заниматься охотою. 2) = мисливець 1. Гукнув, щоб скоріш мисливі збірались — на полювання поїде. 3) Способный. Умный, находчивый. Пилипиха усю пригоду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі. 4) Гордый, неприступный, своенравный. Ум. мисли́венький. Ні ради в вас, ні поради не спита, не шукає; поводиться, як той пан з підданками. — Що 'тсе ти, любко, що 'тсе? Може він трохи і мисливенький собі вдався, та він же на те і розумний у нас.
Ми́чка, -ки, ж. 1) Связка льну, неньки, приготовленная для пряжи. Баба сиділа дома, мички пряла. 2) Прядь волосъ, выбившаяся изъ подъ платка. Сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. 3) Волосы у лошади надъ заднею частью копыта, щетка. Коні худі, миршаві, з запалими боками, з сухими ребрами, з кудлатими гривами, пелехатими мичками. 4) Раст. Naradus stricta L.
Моска́ль, -ля́, м. 1) Великороссъ. Москаль ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. підпускати, підвозити москаля́. Лгать, надувать, обманывать. Не слухайте, батьки, сього ледащиці: підвезе він вам москаля!.. Не москаля я вам підвіз, а роблю все по правді. 2) Солдатъ. Пан постановив оддати Миколу в москалі. 3) Сортъ льна, сѣмя котораго не вылущивается само собой. 4) Сортъ чесноку. 5) Насѣк. Pyrrhocoris apterus. Ум. москалик, москаличок, москальчик. Роскажіть лиш, дядечку-москаличку, які дива ви бачили. Ув. москалюга.
Обладувати, -дую, -єш, гл. Владѣть, обладать. Мій брат буде обладувати полем. Володимир князь царством всім обладує.
Повирятовувати, -вую, -єш, гл. Спасти (многихъ).
Пообрубувати, -бую, -єш, гл. Обрубить (во множествѣ). Пообрубував гілки.
Спороти, -рю́, -реш, гл.
1) Вспороть, изрыть. Споров (могилу) плуг тяженький.
2) Высѣчь. Бодай кат споров.
Сторжити, -жу, -жи́ш, гл. = сторгувати. Я сторжив коня.
Тридцяток, -тка, м. Тридцать. Йому років до тридцятка було. Років коло тридцятка назад.
