Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Доґе́дзґатися, -ґаюся, -єшся, гл. Докапризничаться.
Загрунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Загрунтовать. 2) Утвердить.
За́пис, -су, м. Запись. На останці не стало шкури на запис (грішників записувати) і почали ті два чорти зубами ростягати тую шкуру.
Їмельга, -ги, ж. Камышъ съ травою.
Кертовиння, -ня, с. соб. Холмики, поднятые кротомъ.
Парахвія, -вії, ж. Приходъ церковный. Який піп, така його й парахвія.
Підсилати, -ла́ю, -єш, сов. в. підіслати, -шлю, -шлеш, гл. Подсылать, подослать. Менші сестри... підослали наймичку воспитать хурмана: хто приїхав.
Сильник, -ка, м. Могущественный человѣкъ. Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний — знав уже він, як у світі жити має простий чоловік межи князі та сильники.
Сіроокий, -а, -е. Сѣроглазый. Скифи сіроокі.
