лежух
Лежу́х, -ха́, м. 1) = лежень 1. Лежух лежить, а над ним Бог кряжить. Лежухові Бог долю дає. 2) Упавшее или поваленное бурей дерево. 3) Птица козодой, Caprimulgus europaeus.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 353.
Том 2, ст. 353.