Граблі, -бе́ль, -блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскі́п, на концы котораго прикрѣпленъ вало́к, а въ послѣдній вставлены зубці́. Въ другихъ мѣстностяхъ держівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́льно; два другія названія: вало́к і зубки. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. 2) Родъ писанки. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати.
Завча́сто нар. Зачастую. Тепер завчасто доводиться чувати.
Здір, здо́ру, м. Внутреннее сало. Палець так би й загруз, як у кабанячому здорі.
Опецьок, -цька, м. = оклецьок 2.
Пастися, -суся, -се́шся, гл. Пастись. Ой пасіться, мої сірі воли!
Первачка, -ки, ж. Первая дочь. Ум. первачечка.
Поранку нар. = уранці. Завтра поранку викопаєм ямку.
Рябуха, -хи, ж. Пестрый предметъ. Махорка рябуха. Курка рябуха. Ум. рябушка, рябушечка. В мене сучка-рябушечка. Малії собі курочку-рябушечку.
Ступір, -ра, м.
1) Толкачъ вмѣстѣ съ рычагомъ въ домашней толчеѣ для толченія проса.
2) = ступа 1. Носиться, як баба з ступіром.
Шкапійка, -ки, ж. = шкапина. Завів Лейба й пару шкапійок.
