Аби́, сз. 1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. Посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. Аби́-м, аби́-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила! (Божба). Ogon. 157, 7. Вх. Зн. 1. 2) Аби́-де. Гдѣ бы то ни было, гдѣ-нибудь, гдѣ попало. Та я абиде захропу. 3) Аби́-коли. Когда-нибудь, когда-бы то ни было. В Лубенщині... на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і аби-коли. Ном. с. 282, № 576. 4) Аби́-куди. Куда-нибудь, куда-бы то ни было, куда попало. Неси сміття аби-куди! 5) Аби́-то. Лишь-бы, какъ-нибудь, такъ себѣ, шутя. Він усе робить аби-то. 6) Аби́-хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякій. Та це і аби-хто зробить. Побить, то й аби хто знайдеться, — от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. 7) Аби́-чий. Чей-нибудь, чей-бы то ни было. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби-чию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183. 8) Аби́-що. Что-нибудь, кое-что, что-бы то ни было. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтобъ тебѣ! Ном. № 3257. Иногда употребляется какъ существительное въ значеніи: малозначительная вещь, негодная вещь, человѣкъ, не заслуживающій вниманія, уваженія. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця! 9) Аби́-як. Какъ-нибудь, какъ попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. І. 64. Ти все робиш тільки аби-як. 10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) Съ отрицаніемъ эти выраженія принимаютъ значеніе чего-то важнаго, не зауряднаго, напр.: Це чоловік не аби́-який, т. е. не изъ заурядныхъ. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82.

Відрадісний, -а, -е. Отрадный, радостный. Ой як же мені веселому бути, веселому, одрадосному. Мет. 71. Мені ви світ одрадісний зробили. К. ПС. 59.

Докла́дний, -а, -е. Обстоятельный, подробный, точный.

Молоти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Молотить. Прийшов брат до брата кликать молотити: «Не здужаю, брате, ціпа піднімати». Чуб. V. 364. 2) Колотить, бить кого. Губи та опенечки, — заходився старий коло ненечки: як став молотить, так аж пірря летить. Ном. № 3988.

Незмагати, -гаю, -єш, гл. Слабѣть. Здоров'я незмагає; сила незмагає. Черк. у.

Принцизна, -ни, ж. Принцесса. Драг. 259. Хиба принцизни ждеш? Федьк. Бив єден царь, а ніхто не міг до його принцизни доступити. Драг. 274.

Суговора, -ри, ж. Разговоръ. Одпровожали її хто сміхом, хто кивом, суговорою, а хто дивом щирим. МВ. (О. 1862. I. 99). Ум. суговірка.

Сукман, -на, м. Суконная верхняя одежда, суконный кафтанъ. Сорочку викупив, а сукман заставив. Ном. № 10658.

Хмарити, -рить, хмаритися, -риться, гл. безл. Покрываться тучами. Ой хмариться, туманиться став дощ накрапати. Н. п. Небо хмариться. Єв. Мт. XVI. 3. Куриться, хмариться, — дощ буде. Грин. ІІІ. 384. Шуткують, а у мене в душі хмариться. Ком. Пр. № 435. Дивиться, мов би хмарить. Смотритъ сумрачно, мрачно. Кролев. у.

Чемсати, -шу́, -шеш, гл. Лупить (кору). Угор. Cм. чимсати.