Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

душити

Души́ти, -шу, -шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. 4) души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 460.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУШИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУШИТИ"
Відлежати Cм. відлежувати.
Марномо́вець, -вця, м. Пустословъ.
Повгинати, -наю, -єш, гл. Вогнуть (о многомъ).
Прилюбити, -ся. Cм. прилюбляти, -ся.
Роздвоюватися, -дво́ююся, -єшся, сов. в. роздвоїтися, -двоюся, -ї́шся, гл. 1) Раздваиваться, раздвоиться. Левиц. Пов. 261. 2) Раскрываться, раскрыться на двѣ стороны. Ворітечка двійненькі, роздвойтеся! Чуб. V. 776.
Свіргун, -на, м. = цвіркун. Вх. Пч. І. 6.
Сльота, -ти, ж. Осеннее ненастье, мокрый снѣгъ. Лізеш сльотою. Ном. № 2757.
Сторчовий, -а, -е. 1) Отвѣсно стоящій, перпендикулярный, стоящій ребромъ, стоячій. Сторчова скиба на нашій землі при оранці краще ніж лежача, бо земля дуже пириївата. Херс. г. Сторчовий комір. 2) сторчова хата. Хата, выстроенная изъ поставленныхъ стоймя бревенъ. Зміев. у.
Трудяк, -ка, м. = трудовник. Полт. г.
Шкорба, -би, ж. Старая изсохшая, сморщенная женщина. Люборацька за п'ять літ з гожої молодиці, повновидої, рум'яної, такою шкорбою стала, що як би не шкура, то й кістки розсипались би. Св. Л. 135.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУШИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.