Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дяченко

Дяче́нко, -ка, м. Сынъ дьячка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 463.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНКО"
Волиняк, -ка, волинянин, -на, м. Житель Волыни.
Гріло, -ла, с. Громадина. Там таке гріло, ця баба. Лубен. у. Ув. Грі́лище.
Забаламу́тити Cм. забаламучувати.
Калюжа, -жі, ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Ном. № 1982. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. К. ЧР. 87. Ум. калюжка. Калюжка після вчерашнього дощику. Кв. II. 156.
Німфа, -фи, ж. Нимфа. Ти вітаєш, як у того Нуми тая німфа Егерія. Шевч. 240.
Повичернювати, -нюю, -єш, гл. Вычернить (во множествѣ).
Повісемце, -ця, с. Ум. отъ повісмо.
Позивальник, -ка, м. Истецъ, тяжущійся, ведущій процессъ. Полт.
Трусник, -ка́, м. Заяцъ. Вх. Зн. 71.
Шкляриха, -хи, ж. = скляриха.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯЧЕНКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.