Глузик, -ка, м. Мелкій известковый дутикъ, попадающій въ гончарное издѣліе.
Да́нка, -ки, ж. То, что дано, даяніе. Обіцянка, а не данка — дурному радість.
Затуля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. затули́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Закрываться, закрыться; заслоняться, заслониться. Не плач, мила, миленька, не журись, хоть обома долонями затулись. Дівчина, затулившись руками, ридає. Хоч і п'є і б'є, та менше. Я візьму, та дитиною й затулюся.
Зранку, зрання, нар. = зрана. Приходили люди зранку. Орав же я зрання до полудня, доки не прийшла на серденьку туга.
Незгірш, незгірше, нар.
1) Не хуже. Взнала й я незгірш старенької моєї, почім на світі ківш лиха.
2) Не особенно худо, сносно. В сього хазяїна було мені незгірш.
Окатий, -а, -е. Большеглазый.
Позволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. позволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати.
Починок, -нку, м. 1) Начало = почин. Віл щось почав був говорить, да судді річ його з починку перебили. 2) Нитки на веретенѣ, заполненномъ совершенно. Туілько дідова дочка одвернеться куди небудь, то бабина дочка вуізьме да й змотає починок із її веретена на своє: от у єї і буільший починок стане. 3) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Ум. почи́ночок. Я раненько устаю, по два починочки попрядаю.
Пукатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться. Аж ся під ним земля пукала.
Селезень, -зня, м. 1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Ум. селезник, се́лезничок. Не наступай, селезнику, уточці на крильця. 2) Знакъ отъ удара по льду, когда ледъ въ ударенномъ мѣстѣ трескается, но не выбивается. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою, — так селезень і вкипів. 3) Узоры, намерзшіе на оконномъ стеклѣ.
