Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дяківна

Дякі́вна, -ни, ж. Дочь дьячка. Ном. № 7079.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 462.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКІВНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКІВНА"
Алилу́йко, -ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
Відбувати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбути, -буду, -деш, гл. 1) Отбывать, отбыть, исполнять, исполнить (повинность), отрабатывать, отработать. Проханий кусок горло дере, бо тяжко його відбути. Ном. Як заробив, так і відбудеш. Ном. № 707
Капи, -пів, м. мн. Союзы у сапогъ.
Кумцьо, -ця, м. Ум. отъ кум.
Ліп'я́нка, -ки, ж. = ліплянка. Одтвори, мати, ліп'янку, ведемо ті міщанку. Гол. IV. 364.
Понабувати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Надѣть обувь (во множествѣ или о многихъ). 2) Пріобрѣсть (во множествѣ). Десь понабували й дерева. Мир. ХРВ. 102.
Призволити, -ся. Cм. призволяти, -ся.
Ставляння, -ня, с. Ставленіе, установка, постановка. Сим. 158.
Уволока, -ки, ж. Земельная мѣра (въ старину), равная 30 моргамъ или 19 десят. 2010 саж. Шейк.
Чекуша, -ші, ж. Родъ деревяннаго молотка, которымъ бьютъ рыбу, бьющуюся на крючкѣ. МУЕ. І. 41, (Добруджа).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯКІВНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.