Безґрунтий, -а, -е. 1) Не имѣющій усадебной земли.
2) Безземельный.
Грахви́н, -на, м. Графинъ.
Дої́жний, -а, -е. Сытный.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Свого одбіг, чужого не доскочив. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Вовка.... живцем доскочили. Доскребти. Cм. доскрібати.
Загово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. заговори́ти, -рю́, -риш, гл. Заговорять всі вороги, що ся любим ми убогі. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори. 2) = замовляти.
Напи́лий, -а, -е. Пьяный, хмѣльной. То безбожні бесурмени теє зачували, напилого козака зараз познавали.
Підсилок, -лку, м. Подкрѣпленіе.
Подок, -дка, м. 1) Ум. отъ під. 2) Въ мельницѣ: возвышеніе, гдѣ находятся жернова.
Черчеть, -ти, ж. = черч.
Шпиця, -ці, ж.
1) Спица.
2) Снарядъ для сниманія коры съ березы.
