Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дочиста

До́чиста нар. Совершенно все. Ззіли цілого кавуна дочиста. Левиц. Пов. 229. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, ей, розберуть дочиста. Кв. II. 13. Забрав усе дочиста.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧИСТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧИСТА"
Безбородий, -а, -е. Безбородый.
Ви́віяти. Cм. Вивівати.
Вугнавка, -ки, ж. = гугнявка. Желех.
Ґарґа́ло, -ла, с. Горло. Вх. Лем. 407.
Дев'ятде́ник, -ка, м. У жителей галицк. покутья: бранное прозваніе мазуровъ, которые будто бы 9 дней послѣ рожденія бываютъ слѣпы. Kolb. I. 21.
Иржавіти, -вію, -єш, гл. = ржавіти.
Ошада, -ди, ж. и ошадина, -ни, ж. = ожелест. Вх. Лем. 455.
Поцмокатися, -каюся, -єшся, гл. Поцѣловаться.
Пузирь, -ря́, м. Пузырь.
Чапуга, -ги, ж. Раст. Calamagrostis epigeios Roth. ЗЮЗО. I. 115. Cм. чаполоть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЧИСТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.