Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

до-чмиги

До-чми́ги нар. = до-шмиги. Тобі там буде не до-чмиги. Котл. Ен. ІІІ. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДО-ЧМИГИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДО-ЧМИГИ"
Волосний II -а, -е. Волостной.
Гря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. ІІІ. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.
Гуцу́лка, -ки, ж. 1) Жительница гуцульщини. Желех. 2) Родъ народной пѣсни, напѣва. Желех.
Зв'я́зок, -зку, м. 1) Связь. Зв'язок до вічного товариства з Галею. Мир. ХРВ. 353. 2) мн. зв'язки. Родъ прически дѣвушекъ въ два пробора. Чуб. VII. 422.
Карук, -ка, м. и пр. Cм. карюк и пр.
Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися. О. 1862. І. 53.
Розбещений, -а, -е. Распущенный, разбалованный.
Тябрити, -брю, -бриш, гл. = тябричити. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.
Чоловічина, -ни, м. Человѣкъ. Чоловічина! одна душа в чоботі, друга в животі, а третя по світу. Ном. № 2970.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДО-ЧМИГИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.