Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дочухна

Дочу́хна, -ни, ж. Дочь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧУХНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧУХНА"
Божевільник, -ка, м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех.
Вивішник, -ка, м. Раст. Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
Вимогчи, -жу, -жеш, гл. = вимогти.
Дністря́нщина, -ни, ж. Мѣстность при Днѣстрѣ.
Заву́шниці, -ць, ж. мн. Опухоль за ушами.
Лободи́на, -ни, ж. Стебель лебеды. По городу ходила, лободину зломила. Н. п. Живе, як сорока на лободині. Ном. № 2115.
Луна́ти, -на́ю, -єш, гл. Откликаться (о звукѣ), раздаваться. Так співає, аж по селу лунає. МВ. І. 93. А про мене... лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку. Г. Барв. 418.
Напащикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Рѣзко накричать.
Обвістити Cм. обвіщати.
Сояшниця, -ці, ж. = соняшниця. Чуб. І. 114.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЧУХНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.