Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дочка

Дочка́, -ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. Св. П. І кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. ІІ. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. до́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. І. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧКА"
Валоб, -ба, м. Родъ толстой доски. Шух. І. 188.
Гарнюсінько нар. = гарнісінько.
Збідни́ти Cм. збіднити.
Кав'ярник, -ка, м. Варящій кофе. Желех.
Ліпа́рь, -ря, м. = ліпак. Желех.
Накрівави́ти, -влю́, -ви́ш, гл. Напачкать кровью. Не ріж курчат у хаті, а то накрівавиш. Конст. у.
Оскребки, -бок, ж. Выскребки. Із тіста булки покачали, а оскребки дітям віддали.
Потерчук, -ка, м. = потерча. Вх. Зн. 54.
Прострінь, -ня, м. = простень. Вх. Зн. 55.  
Розвісити, -шу, -сиш, гл. 1) = розвішати. 2)вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив. Зміев. у. 3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив. Гн. II. 238.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.