Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дочка

Дочка́, -ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. Св. П. І кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. ІІ. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. до́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. І. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧКА"
Боженькатися, -каюся, -єшся, гл. = божитися. Желех.
Вандри, -рів, м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
Византійство, -ва, с. Образъ мыслей и поступковъ, подобный византійскому. А папство буде панувать... та византійство прославлять. Шевч. ІІ. 211.
Дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сеньки, дибу́сі Cм. II. Дибки.
Келенька, -ки, ж. Ум. отъ келія.
Кикіть, ки́коть, -ктя, м. Остатокъ отрѣзаннаго пальца, руки, ноги, а также недоразвитая рука, нога. Желех. Ум. киктик.
Локта́ти, -кчу, -чеш, гл. = лоптати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Обітря, -ря, с. = обвітря (Квітки) напували пахощами обітря. Мир. ХРВ. 61.
Сімнадцять, -ти числ. Семнадцать. Ном. № 10169.
Слідок, -дка, м. Ум. отъ слід.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.