Ду́чка, -ки, ж. Вобще дыра, отверстіе, ямка. Небольшая ямка въ землѣ при различныхъ дѣтскихъ играхъ: в сви́нку, в ма́сла, в ґльо́ґа. Лунка, въ которой вращается конецъ веретена въ гончарномъ кругѣ. ду́мки — мелкія отверстія въ сводахъ гончарной печи для пропуска огня. дучка = дучайка. Ум. ду́чечка.
Зада́внювати, -нюю, -єш, сов. в. зада́внити, -ню, -ниш, гл. Запускать, запустить (болѣзнь). Еге, так воно задавнено, то й важко загоїть.
Змиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. змитися, змиюся, -єшся, гл.
1) Смываться, смыться. Білі рученьки змиваються, а персники постираються.
2) Вымывать, вымыть голову. Ой як прийде субітонька, — я змиюся й росчешуся.
Княжевський, -а, -е. Княжескій. Княжевські челядинці вештались по містечках, селах і хуторах.
Котляренко, -ка, м. Сынъ мѣдника, литаврщика.
Крокіс, -косу, м. Раст.: а) Дикій шафранъ, Carthaumus crocos. б) Pulmonaria mollis. Квітками сухими то з рожі, то з крокосу обквічали. Та купили крокосу дівочкам у косу.
Нали́вка, -ки, ж. Наливка. Отаман виняв пляшку горілки, другу наливки. Ум. нали́вочка. Не я її з ума звожу, зводе її темна нічка, солодкий мед, наливочка.
Повірхник, -ка, м. Крыша надъ стрункою, — частью кошари, гдѣ доятъ овецъ гуцульскіе пастухи.
Призначати, -ча́ю, -єш, сов. в. призначити, -чу, -чиш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Вони такі маленькі, що їх і не призначиш. 2) Назначать, назначить. П'ять овечат, що їй призначали. Половина літ минає, я щастя не маю, — так то мені Бог призначив.
Радість, -дости, ж. Радость, удовольствіе. Старість не радість. Лиха та радість, по котрій смуток настукає. Ум. радо́сточка. Тепер мі братчик з війни приїхав, та привіз мені три даруночки, три даруночки — три радосточки: одну мі радість....
