Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доччин

Доччи́н, -на́, -не́. Дочерній, дочеринъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЧЧИН"
За́рязь, -зі, ж. Раст. Hieracium aurantiacum. Лв. 99.
Збі́раний, -а, -е. 1) Собранный. Збіраним колосом не напхаєш рота. Ном. № 5244. 2) О молокѣ: збіране. Снятое.
Качуляти, -ля́ю, -єш, гл. Ковылять. Будемо ся качуляти із хор на долини. Гол. II. 440.
Перебендюха, -хи, ж. Привередница.
Підмурок, -рку, м. Основаніе стѣны, фундаментъ. Св. Л. 26.
Почасточка, -ки, ж. = почастунок. Матінко, повная роже, прошу тебе на почасточку, на цюю чарочку. Мет. 201.
Сльота, -ти, ж. Осеннее ненастье, мокрый снѣгъ. Лізеш сльотою. Ном. № 2757.
Тхілити, -лю́, -лиш, гл. = квилити. Ти, соколе, не тхіли. Чуб. II. 259.
Хустя, -тя, с. Бѣлье. Прала Параска шовкове хустя на льоду. Чуб. III. 300.
Шевство, -ва, с. Сапожное ремесло. Нема над шевство ремесла чеснішого. Ном. № 10441.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЧЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.