Вириватися, -ваюся, -єшся, сов. в. вирватися, -рвуся, -вешся, гл.
1) Вырываться, вырваться. Як вирветься сокира з рук. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь.
2) Рваться впередъ, выступать, выступить впередъ. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держися. Не йди.... бо далеко, сама не виривайся. Также: выскакивать, выскочить впередъ, внезапно появляться, появиться. Вирвався, як Пилип з конопель. Десь вирвалась дівчинонька.
Завда́ння, -ня, с. Задача; урокъ.
Змусувати, -су́ю, -єш, гл. Придумать. Сивиллу лайте безтолкову, її се мізок змусував.
Крадько, -ка, м. = крадій.
Полковництво, -ва, с. Должность полковника. Зложив з себе полковництво.
Пухтій, -тія, м. Жирный, неповоротливый человѣкъ.
Розлупатися, -паюся, -єшся, гл. Продрать глаза (послѣ сна). Поки встане та начухається та розлупається та роздивиться, а робота стоїть.
Самозанедбання, -ня, с. Самоотреченіе.
Скіпання, -ня, с. Раскалываніе, разщепленіе (лучины).
Упиряка, -ки, м.
1) Ув. отъ упирь.
2) Упрямецъ, злой упрямецъ.
