Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Де́монський, -а, -е. Демонскій.
Доспорожня́тися, -ня́юся, -єшся, гл. Bсе опорожнить до того, что.... Доспорожнялася уже: затого і на кашу нічого.
Ковбаня, -ні, ж. Котловина или глубокая яма, наполненная водой. Не шукай моря, — і в ковбані втопишся. 2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. Ум. ковбанька. Ув. ковбанюга. Він згромадив усі води у моря великі і на дні їх ковбанюги поховав навіки.
Люби́сток, -тку, м. Раст. Levisticum officinale. Чи в любистку ти купався, що ти мені сподобався? Ум. любисточок.
Памолодь, -ді, ж.
1) Молодые побѣги.
2) Молодое поколѣніе. Твій рід і плід розмножиться на світі і памолодь кругом тебе ростиме.
Підлеглий, -а, -е. 1) Подчиненный.
2) Прѣлый. Підлегле борошно.
Підупалий, -а, -е. Пришедшій въ упадокъ, ослабѣвшій, обѣднѣвшій. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий. Підупале господарство.
Понаближати, -жа́ю, -єш, гл. Приблизить (во множествѣ).
Причірть въ выраж.: у причірть. Равно съ краями. Наливай у причірть. Cм. упричерть.
