Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

варнячити

Варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить. Ном. № 13047.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРНЯЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРНЯЧИТИ"
Бабачи́ще, -ща, м. Ув. отъ баба́к.
Бишки! меж. Окрикъ на телятъ. Мнж. 176.
Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе.
Краєчка, -ки, ж. Ум. отъ крайка.
Лежню́ха, -хи, об. = лежень 1. Желех.
Надложи́ти, -жу́, -жиш, гл. = надкласти.
Находитися 2, -джу́ся, -дишся, гл. Находиться, устать отъ ходьбы. З рук наробитись, з ніг находитись. Ном. № 4560. Та вже ж мої ніженьки находилися.
Саморобка, -ки, ж. Самодѣльная вещь. Рк. Левиц.
Текучий, -а, -е. Текущій. Текуча вода.
Чурком нар. = дзюрком. Ненька.... лиш заплакали гіренько та утирають собі кров, що так і пішла з них чурком. Федьк. Пов. 42.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАРНЯЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.