Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

славутиця

Славутиця, -ці, ж. = славута. Дніпру-Славутиці низесенько вклоняють. К. Дз. 158.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 149.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛАВУТИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛАВУТИЦЯ"
Вирядити, -ся. Cм. виряжати, -ся.
Вишалювати, -люю, -єш, гл. Обить шалевкой.
Діді́вщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.
Лись меж. = блись. Черк. у.
Поголубитися, -блюся, -бишся, гл. Поласкаться. Білесенькі, повні, як півонь, маківки, що мовляв, де тільки русальна з молодиком поголубляться, там вони врожаються й цвітуть. О. 1862. VIII. 16.
Подутися, -дмемося, -дметеся, гл. 1) Надуться, напыжиться (о многихъ). 2) Надуться, разсердиться (о многихъ). Ой уже ж наші та вороженьки та усі подулися. Гол. І. 256. 3) Потускнѣть, затуманиться. Зорі подулися.
Позазночі нар. = позавчора. Вх. Зн. 65.
Розгорнути, -ся. Cм. розгортати, -ся.
Схова, -ви, ж. = схованка. Иншої схови у нас не було, як у скрині. Екатер. у.
Фоц Въ выраженіи: бодай ти ( = ті) фоц було! Проклятіе, имѣющее смыслъ: чтобъ ты пропалъ. Фр. Пр. 99.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛАВУТИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.