Визути, -зую, -єш, гл. Раззуть. Зараз го визує, красно му постелить.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Свого одбіг, чужого не доскочив. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Вовка.... живцем доскочили. Доскребти. Cм. доскрібати.
Заги́бнути Cм. загибати.
Назна́тися, -на́юся, -єшся, гл. Знать многихъ. Чи то ж усіх назнаться?
Напа́рити, -рю, -риш, гл. Напарить.
Нечутно нар. Неслышно.
Розігріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розігрітися, -ріюся, -єшся, гл. Разогрѣваться, разогрѣться, нагрѣться, отогрѣться. Як розігрілось, зашипіло, запарилось, заклекотіло.
Скосити, -ся. Cм. скошувати, -ся.
Таврот, -та, м. Родъ дѣтской игры.
Тітунин, -на, -не. = тітоньчин.
