Коверзувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. 2) Привередничать, капризничать. Навісноголовий Васюта коверзував-коверзував, далі таке вигадав, що ледві й сам не пропав. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє та королем коверзує. 3) — над ким. Издѣваться, помыкать. Отак уранці жид поганий над козаком коверзував. Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду.
Натолочити Cм. натолочувати.
Одягнути, -ну, -неш, гл. = одягти.
Осокір, -ко́ру, м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba.
Полувавниця, -ці, ж. Кадочка на ножкахъ, имѣющая въ днѣ отверстіе, заткнутое затычкой, — употребляется для бученія нитокъ.
Прагнущий, -а, -е. Жаждущій. Був єм прагнущий, — не напоєлисте мене.
Сховач, -ча, м. Прячущій что либо, берущій на сохраненіе.
Ухекати, -каю, -єш, гл.
1) Утомить, уморить. Так ухекає того (товариша-молотника), що мусить і шапку геть.
2) Сожрать. Собаки ухекали кляті.
Хваленик, -ка, м. Тотъ, кого хвалять. Вареники — божі хваленим: всяке хвале, та не всяке варе.
Червиця, -ці, ж. Насѣк. Coccus ligniperda.
