Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обручати

Обручати, -ча́ю, -єш, сов. в. обручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Обручать, обручить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 26.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРУЧАТИ"
Бухтіти, -тію, -єш, гл. 1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. Харьк. 2) Глухо звучать. Бубон бухтіє. Мир. ХРВ. 341.
Водовоз, -за, м. 1) Водовозъ. Рк. Левиц. 2) Названіе валета бубенъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465.
Напоруди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Научить, наставить. Мнж. 186.
Обвалювати, -люю, -єш, сов. в. обвалити, -лю, -лиш и обваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Обваливать, обвалить, отвалить. 2) Валять, свалять (сукно).
Пейсатий, -а, -е. Имѣющій пейсы, съ большими пейсами.
Перекіп, -ко́пу, м. 1) Перекопанное мѣсто. 2) Раст. Marrubium perigrinum L. ЗЮЗО. І. 128.
Покривдити, -джу, -диш, гл. Обидѣть. Гріх їм буде, що сироту покривдили.
Послебізувати, -зу́ю, -єш, гл. Поговорить или почитать вяло.
Предміщанин, -на, м. Житель предмѣстья. АД. І. 15. Вийшли до його усі міщане, усі міщане, всі предміщане. Н. п.
Щигликів, -кова, -ве Принадлежащій щеглу, щегленку. Медвідь косу зачесав да йде сповідати, буде тую щигликову матір мордувати. Грин. III. 664.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБРУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.