Водявий, -а, -е. Водянистый. Водява картопля сього року.
Золотий, -а́, -е́ 1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. З золотими перснями на руці. 2) Золотого цвѣта; золотистый. Золота бджілка над квіткою в'ється. Ум. золотенький, золотесенький. Стрів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький.
Маткови́й, -а́, -е́ матковий м'яч, гілка маткова = матка 7.
Погрузити, -жу, -зиш, гл. = згрузити. Погрузили так дорогу, що хоч не їдь.
Постилати, -ла́ю, -єш, сов. в. послати, -стелю, -леш, гл. Стлать, постлать. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, а у мене сірячина, то те будем постилати. Послала баба рядна.
Рантовий, -а, -е. На ранту. Черевики рантові. Рантові чобітки пошили тато.
Розводити, -джу, -диш, сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. 3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. 4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. 5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. 6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. 7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Любив він і садки розводити. 8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. І розвели пожар чималий. 9) Пространно излагать, изложить, распространяться. Cм. розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву.
Розмішувати I, -шую, -єш, сов. в. розмісити, -шу, -виш, гл. Размѣшивать, размѣсить. Кров з піском розмісили.
Сухуватий, -а, -е. 1) Суховатый.
2) Худощавый. А я хлопець сухуватий в свого батька вдався.
Ударяти, -ряю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Ударив києм. Куля вдарила. ударити під личко, під лице. Ударить въ ухо. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. І в погоду часом грім ударить. Дощ ударив та ше і з вітром. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. — лихом об землю. Cм. лихо. 2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. 3) Только сов. в. — ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. 4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Ударили в дзвони. — в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. — у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. 5) — з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. 6) вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. 7) вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря.
