Вергатися, -гаюся, -єшся, сов. в. верг(ну)тися, -нуся, -нешся, гл. Бросаться, ороситься. Як не вержеся усе те на мене, як не стане кусати, гризти.
Висквирятися, -ряюся, -єшся, гл. = вискирятися. Сонечко висквирилось.
Відвильнути, -ну, -неш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу.
Заходжый, -а, -е. прил. Захожій.
Легво, -ва, с. = лігво.
Особий, -а, -е. Особый, отдѣльный. Царедворці дали незнайку особу хату.
Поскошувати, -шую, -єш, гл. Скосить (во множествѣ). Дивувались вони, що чії ж то лани позаростувані, не поскошувані. Поскошую і хлібець, і сіно.
Скакіць! меж., выражающее прыжокъ. Вовк скакіць зі скрині.
Спроквола нар. Не спѣша. Як робиш спроквола, не скоро втомишся.
Угрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. угріти, -рію, -єш, гл. 1) Пригрѣвать, пригрѣть, нагрѣвать, нагрѣть. А сонце гріє все та грів помаленьку; угріло Божий світ. Ледачого і кожух не вгріє. 2) Разгорячать, разгорячить. Угріти коня. 3) Только сов. в. ударить. А він його як угріє в потилицю. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік.
